Епіднагляд

Що таке епідеміологічний нагляд за ВІЛ/СНІД

Епідеміологічний нагляд (далі – ЕН), відповідно до визначення ВООЗ,— це система збору, аналізу та інтерпретації даних про інфекційні захворювання, що включає періодичну звітність про зібрану інформацію перед зацікавленими особами та групами. 

 

Еволюція ЕН за ВІЛ-інфекцією/СНІДом в Україні

Система ЕН має на меті оптимальне поєднання різних методів, відповідно до стадії розвитку епідемії (за класифікацією ЮНЕЙДС та ВООЗ).

На початковій стадії епідемії в країні застосовувався ЕН першої генерації, який враховував в основному тільки біомедичні показники та був спрямований на вивчення поширеності ВІЛ серед населення в цілому.

ЕН другої генерації запроваджено у концентрованій стадії епідемії в країні та він включав такі компоненти, як проведення рутинного та дозорного ЕН за ВІЛ-інфекцією, ІПСШ, моніторинг поведінки, моніторинг випадків ТБ. На цьому етапі ЕН було доповнено новими методами та інформацією, що підсилило його аналітичні можливості. Нагляд було зорієнтовано на групи підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, введено класифікацію стадій епідемії, розширено обсяг даних (соціально-демографічні, епідеміологічні, поведінкові, а також, дані щодо супутніх інфекцій). Використання ЕН другого покоління надало можливість поглибленого розуміння та планування заходів з профілактики та лікування ВІЛ-інфекції, вивчення тенденцій поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу в часі.

Використання ЕН третьої генерації покращує контроль за проявами епідемічного процесу. В рамках цього покоління ЕН здійснюється вивчення впливу АРТ на розвиток епідемії, моніторинг випадків смерті, розширюється моніторинг за індикаторами - нагляд за циркуляцією генетичних варіантів ВІЛ, прихильністю до АРТ, моніторинг індикаторів раннього попередження медикаментозної резистентності ВІЛ.

Становлення системи обліку та звітності в Україні

Система ЕН, що існувала до 2002 року, була недостатньою для визначення об'єктивної ситуації стосовно ВІЛ-інфекції/СНІДу. Епідемія ВІЛ-інфекції продовжувала стрімко поширюватися серед різних верств населення і вже не обмежувалась представниками груп підвищеного ризику інфікування. Система офіційної реєстрації випадків ВІЛ-інфекції/СНІДу, що діяла на той час, не давала можливості коректно оцінити реальну епідемічну ситуацію в країні, була малоінформативною і не містила багатьох актуальних аспектів ЕН за ВІЛ-інфекцією.

Спільним наказом Міністерства охорони здоров’я України (далі – МОЗ України)та Державного комітету статистики України від 24.12.04 № 640/663, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.05 за № 62/10342, було затверджено звітно-облікову документацію, яка передбачала збір інформації щодо випадків ВІЛ-інфекції/СНІДу не тільки від закладів охорони здоров’я, незалежно від їх форм власності та підпорядкування, а і з закладів Міністерства оборони України та Державної кримінально-виконавчої служби України. Проводився збір офіційних дані щодо вперше зареєстрованих ВІЛ-інфікованих осіб та тих, які перебувають під медичним наглядом. Відповідно, дана система обліку та звітності з питань ВІЛ/СНІД застосовувалась з 2005 р. по 2012 рр.

З метою удосконалення ЕН, з урахуванням міжнародних стандартів, з 2013 р. в Україні впроваджена оновлена звітно-облікова документація з питань моніторингу епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції, що затверджена наказом МОЗ України від 05.03.13 № 180, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.03.13 за № 495/23027 (із змінами, внесеними згідно з наказом МОЗ України № 816 від 03.12.2015, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.02.16 за № 195/28325).

У рамках цього наказу був оновлений перелік причин обстеження (кодів) на наявність антитіл до ВІЛ різних груп населення відповідно до потреб ЕН, а також, передбачено збір інформації не про кількість тестувань на ВІЛ, а про кількість обстежених осіб, у тому числі за допомогою швидких тестів. Впроваджено облік показників щодо деяких поведінкових аспектів, наявності інфекцій, що передаються статевим шляхом, результатів обстежень на вірусні гепатити В та С, кількості СД4 –лімфоцитів. Також, розпочато офіційний збір інформації по випадках смерті серед ВІЛ-інфікованих осіб. Згідно з наказом МОЗ України № 816 від 03.12.2015, визначена щомісячна кратність збору частини даних.

Систематизовані дані ЕН дали можливість ефективніше здійснювати моніторинг результативності протиепідемічних заходів на національному рівні. Нові статистичні форми дали змогу отримувати уніфіковані статистичні показники та стали інформаційною основою для бази даних Європейського центру профілактики та контролю за захворюваннями (TESSy).

Національна інформаційна система офіційної реєстрації випадків ВІЛ/СНІДу в Україні

З метою впровадження сучасних технологій для моніторингу епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції/СНІДу, впродовж 2003 - 2013 рр проводилась робота фахівців національного та регіонального рівнів з впровадження Національної комп'ютеризованої системи офіційної реєстрації випадків ВІЛ/СНІДу в Україні. Розроблена Національна комп’ютерна програма обліку ВІЛ-інфікованих в Україні була затверджена спільним наказом МОЗ України та Держкомстату України за № 640/663 від 24.12.2004 (наказ втратив чинність відповідно до спільного наказу МОЗ України та Держкомстату України за № 181/77 від 05.03.2013).

З 2015 року, в рамках проекту «Доступ спільнот до послуг з догляду та лікування ВІЛ через зміцнення систем охорони здоров’я» (ACCESS), що фінансується за підтримки Федерального агентства Центру контролю та профілактики захворювань США в рамках Надзвичайної ініціативи Президента США з надання допомоги у боротьбі з ВІЛ/СНІД, та на виконання підпункту 3 пункту 5 додатка 2 до Закону України "Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014 – 2018 роки", реалізується розробка та впровадження медичної інформаційної системи «ВІЛ-інфекція в Україні» (далі – МІС ВІЛ).

Відповідно до наказу МОЗ України № 799 від 27.11.2015 "Про проведення дослідної експлуатації Єдиної електронної системи епідеміологічного та клінічного моніторингу поширення ВІЛ-інфекції", з 1 грудня 2015 року запроваджено дослідну експлуатацію МІС ВІЛ у Вінницькій, Одеській областях та м. Києві. В подальшому проведення дослідної експлуатації МІС ВІЛ було розширено на території Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської, Київської, Миколаївської, Полтавської, Херсонської, Черкаської та Чернігівської областей (наказ МОЗ України № 691 від 12.07.2016 "Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 27 листопада 2015 року № 799").

МІС ВІЛ призначена для створення єдиного сховища даних епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією/СНІДом та даних медичного нагляду за ВІЛ-інфікованими особами, а також, інформаційної підтримки процесів моніторингу та оцінки, планування закупівель, обліку та контролю руху медичних препаратів та виробів медичного призначення. Також, є важливою компонентою функціонування Єдиної інформаційної системи охорони здоров’я України у рамках Концепції інформатизації сфери охорони здоров’я України на 2013-2018 роки.

Біоповедінкові дослідження як компонент ЕН за ВІЛ другого покоління

Дозорний епідеміологічний нагляд за ВІЛ-інфекцією/СНІДом (ДЕН) як компонент системи ЕН другого покоління реалізується в Україні з 2002 року. Методика проведення ДЕН відрізнялась від попередньої тим, що поєднувала сероепідеміологічні дослідження не тільки щодо поширеності ВІЛ-інфекції, а ще й інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), та поведінкові дослідження, що проводилися за трьома основними напрямками: 

  • організація та проведення ДЕН за ВІЛ-інфекцією серед споживачів ін’єкційних наркотичних речовин, осіб, які надають сексуальні послуги за винагороду, та осіб з симптомами ІПСШ;
  • організація та проведення ДЕН за деякими ІПСШ (сифіліс, хламідіоз, гепатит В) серед вагітних, хворих з симптомами венеричних захворювань та осіб, які надають сексуальні послуги за винагороду;
  • організація та проведення поведінкових досліджень серед усіх вищеперелічених груп. 

Наступним кроком впровадження ДЕН була реалізація проекту за напрямком «Розвиток та удосконалення системи епіднагляду в країні для реальної оцінки сучасного характеру та масштабу епідемії ВІЛ/СНІД» у рамках програми «Подолання епідемії ВІЛ/СНІД в Україні», що впроваджується Міжнародним Альянсом з ВІЛ/СНІД в Україні за підтримки Глобального фонду боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією (2004 – 2009 рр). Дозорні дослідження дозволили визначити поширення ВІЛ-інфекції в конкретних групах підвищеного ризику інфікування ВІЛ, зв’язані з поведінкою. Протягом виконання проекту за методологією ДЕН, щорічно збільшувалась кількість регіонів, де проводилися дослідження, та розширювався спектр дозорних груп. 

З метою оптимізації проведення лабораторних досліджень зразків на наявність антитіл до ВІЛ у рамках ДЕН у 2006 році були розроблені алгоритми тестування зразків при різних рівнях поширеності ВІЛ-інфекції у дозорних групах з урахуванням чутливості, специфічності та величини прогнозованої значимості тесту. 

У 2015 р. – на початку 2016 р. в Україні було проведено біоповедінкові дослідження серед споживачів ін’єкційних наркотиків та їх статевих партнерів, серед осіб, які надають сексуальні послуги за винагороду, серед чоловіків, які практикують сексуальні стосунки з чоловіками, у дослідженнях було задіяно усі регіони країни.