Антракс (сибірка)
Антракс (Anthrax), або сибірка, — особливо небезпечна гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється спороносною паличкою сибірки Bacillus anthracis, перебігає залежно від місця проникнення збудника, у шкірній або генералізованій (кишковій, легеневій, септичній) формі.
Поширеність
Сибірка присутня в більшості частин світу, але частота спалахів варіюється.
Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в ґрунті тривалий час і активізуватися, коли поверхня ґрунту порушується, наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання, як правило, з’являється знову, коли спори згодом потрапляють у шлунок тварини із травою на пасовищах.
Сьогодні захворюваність має спорадичний характер — проявляється лише інколи та окремими спалахами.
Джерела зараження та шляхи передавання
Ця інфекція належить до зоонозів — тобто людина інфікується або від зараженої тварини, або через контакт зі шкурою та шерстю.
Основне джерело інфекції — хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, з’ївши траву, інші корми або випивши інфікованої води.
На сибірку найчастіше хворіють люди, які працюють із тваринами і тваринними продуктами — кістками, вовною, шкурою, м’ясом.
Сибірка не передається від людини до людини.
Зараження людини сибіркою виникає внаслідок проникнення збудника через пошкоджену шкіру (подряпини, садна, дрібні порізи) або слизові оболонки під час догляду за хворими тваринами, обробки туш, білування і поховання трупів загиблих тварин, унаслідок контакту з різними видами сировини, отриманої від хворих тварин, уживання в їжу м’яса хворих тварин, а також аспіраційним і трансмісивним (через укуси кровосисних комах) шляхами.
Можна заразитися через контаміновані збудником предмети або ґрунт.
Симптоми сибірки
Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання — 2–3 дні, можливі коливання від кількох годин до 8–14 діб.
В організм інфекція потрапляє через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рідше — слизові оболонки кишківника. Тому існує три форми сибірки: шкірна, легенева, кишкова.
Захворювання починається гостро: в перші години — температура тіла різко підвищується до 38–40 °С і виникає слабкість. Зараження крові (сепсис) може розвинутися внаслідок будь-якого способу зараження.
Ознаки сибірки:
- сильний головний біль;
- висока температура;
- загальне нездужання;
- карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж (за ураження шкіри);
- сильні колючі болі у грудях (у разі легеневої форми);
- задуха (у разі легеневої форми);
- діарея з домішками крові (у разі кишкової форми);
- ріжучі болі в животі (у разі кишкової форми);
- блювота з домішками крові (у разі кишкової форми).
Якщо лікування розпочинається вчасно, хворі одужують. У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишковою, легеневою або септичною формами. Захворювання має важкий перебіг і може призвести до смерті хворого.
За найменшої підозри на сибірку — негайно зверніться до лікаря!
Лікування сибірки
Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Збудники сибірки чутливі до антибіотиків. Не намагайтеся застосовувати антибіотики чи будь-які інші препарати для самолікування чи профілактики без консультації лікаря.
За найменшої підозри на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація!
Поради з профілактики інфікування сибіркою
- купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюють;
- люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватися гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та інших;
- виконання ветеринарно-санітарних правил під час догляду за тваринами;
- забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників;
- упорядковане захоронення трупів тварин;
- ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;
- контроль захворюваності тварин;
- знищення заражених трупів тварин;
- щеплення тварин проти сибірки;
- отримання особами, які мали контакт із хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками.