Про туберкульоз

Про туберкульоз

Туберкульоз — інфекційна хвороба, яку спричиняють мікобактерії туберкульозу (бактерії комплексу Mycobacterium tuberculosis).

Найбільш поширеним є туберкульоз легень, але недуга може вражати й інші органи та системи організму, крім волосся та нігтів.

Передається туберкульоз від людини, яка має відкриту форму туберкульозу (з активним бактеріовиділенням), до іншої людини повітряним шляхом під час кашлю, розмови, чхання тощо. Ризик інфікування залежить від тривалості та інтенсивності контакту і від кількості бактерій, які вдихає здорова людина. Ймовірність розвинення хвороби після контакту з бактеріями залежить від стану імунної системи. Якщо вона не здатна стримувати інфекцію, розвивається туберкульоз.

Туберкульоз — виліковне захворювання, успіх лікування залежить від вчасно розпочатого прийому ефективних медпрепаратів і дисципліни пацієнта у дотриманні всіх рекомендацій лікаря та регулярності прийому ліків.

Туберкульоз розвивається у майже 10% людей, інфікованих бактеріями туберкульозу. Особливо чутливі до туберкульозу люди з ослабленою імунною системою (через хронічні захворювання чи прийом певних ліків) та маленькі діти, оскільки їхня імунна система ще не сформована. Щоб захистити дитину від важких форм туберкульозу, застосовують вакцину БЦЖ.

БЦЖ

На жаль, немає універсальної вакцини, що запобігала б захворюванню на різні види туберкульозу. Але наукові розробки в цьому напрямку тривають.

Сьогодні в арсеналі медицини є вакцина БЦЖ — від тяжких, генералізованих форм туберкульозу, таких як туберкульозний менінгіт і міліарний туберкульоз. Вони особливо небезпечні для дітей першого року життя.

Без щеплення вакциною БЦЖ у дитини, яка підхопить такий туберкульоз, зростає ризик смерті. Тому цю вакцину вводять так рано — на 3–5 день життя. Це рекомендований вік для вакцинації, однак діти старше 5 днів також можуть бути вакциновані, якщо раніше вони не були щеплені з об’єктивних причин.

Людина може захворіти на туберкульоз у будь-якому віці, але в перші роки життя вона не матиме генералізованої форми ТБ із множинним ураженням кількох органів.

БЦЖ — це жива вакцина з настільки ослабленими мікобактеріями, що вони не здатні спричинити захворювання. Важливо дотримуватися Національного календаря профілактичних щеплень і вчасно захищати своїх дітей від загроз.

Симптоми туберкульозу

Хто має вищий ризик розвитку туберкульозу

До груп підвищеного ризику розвитку туберкульозу належать:

1) особи, які контактували з людьми, які хворіють на туберкульоз;

2) особи, які живуть з ВІЛ;

3) особи, які працюють або працювали в минулому у виробничих умовах із впливом діоксиду кремнію (головним чином, шахтарі і працівники металургійної галузі);

4) особи, які перебувають в ізоляторі тимчасового утримання; особи, узяті під варту, або засудженні до позбавлення волі, які перебувають в слідчих ізоляторах/установах виконання покарань; особи, які звільнилися із місць позбавлення волі; персонал, в т.ч. медичний, слідчих ізоляторів та установ виконання покарань;

5) медичні працівники;

6) особи з вперше виявленими фіброзними залишковими змінами в легенях, які не отримували лікування від туберкульозу;

7) особи з захворюваннями, що призводять до ослаблення імунітету (злоякісні новоутворення, цукровий діабет, отримання імуносупресивної терапії, отримання терапії інгібітором ФНП-α);

8) особи, які зловживають алкоголем чи вживають наркотики;

9) мігранти, в тому числі, внутрішньо переміщені особи;

10) військовослужбовці;

11) особи, які перебувають за межею бідності (зокрема, особи, які перебувають на обліку як малозабезпечені);

12) особи без визначеного місця проживання;

13) особи, які раніше лікувались від туберкульозу;

14) особи з хронічними респіраторними захворюваннями;

15) особи із захворюванням на пневмонію;

16) курці;

17) особи із дефіцитом харчування або особи з ІМТ ≤ 18;

18) особи із гастректомією або шлунково-кишковим шунтуванням;

19) особи із хронічною нирковою недостатністю;

20) особи старше 60 років;

21) вагітні (а також жінки у післяпологовому періоді протягом 3 місяців після пологів);

22) особи, які перебувають у ЗОЗ психоневрологічного профілю;

23) особи, які живуть у притулках.

Діагностика туберкульозу

Діагностика туберкульозу полягає у визначенні локалізації патологічного процесу, мікробіологічному підтвердженні захворювання на ТБ та ідентифікації збудника, а також обов’язковому визначенні чутливості мікобактерій туберкульозу до лікарських засобів, які застосовують для лікування.

Усіх людей, які звернулися по медичну допомогу із симптомами та захворюваннями, за наявності яких пацієнта обстежують на ТБ, а також осіб з симптомами, що можуть свідчити про туберкульоз, обстежують на легеневий та/чи позалегеневий ТБ із застосуванням загальноклінічних, мікробіологічних, радіологічних методів.

Для початкового оцінювання стану враженого органу застосовують найбільш доцільні для кожної локалізації методи візуалізації:

• ультразвукове дослідження;
• рентгенографія;
• магнітно-резонансна та/чи комп’ютерна томографія;

Для обстеження легень застосовують рентгенографію органів грудної клітки (за необхідності — комп’ютерну томографію органів грудної клітки).

У людей із симптомами, що можуть свідчити про легеневий туберкульоз, зокрема за наявності тривалого кашлю, для аналізу використовують мокроту, яку досліджують за допомогою молекулярно-генетичного методу, а за неможливості отримати такий вид біоматеріалу можуть бути такі види обстежень, як індукція мокротиння або фібробронхоскопічне дослідження. У разі вичерпання можливостей зазначених методів діагностики може бути застосована хірургічна біопсія з отриманням матеріалу для подальшого мікробіологічного та морфологічного дослідження.

У людей з симптомами, що можуть свідчити про позалегеневий туберкульоз для зразків із вогнищ позалегеневого ураження, операційного матеріалу додатково проводиться гістологічне дослідження.

Усіх людей, які звернулися по медичну допомогу із симптомами та захворюваннями, за наявності яких пацієнта обстежують на ТБ, а також осіб із підозрою на ТБ обстежують на легеневий та/чи позалегеневий ТБ із застосуванням загальноклінічних, мікробіологічних, радіологічних методів.

Онлайн-анкетування щодо ризику розвитку туберкульозу: https://tbtest.phc.org.ua.