Про туберкульоз

Туберкульоз — інфекційна хвороба, яку спричиняють мікобактерії туберкульозу (бактерії комплексу Mycobacterium tuberculosis).

Найбільш поширеним є туберкульоз легень, але недуга може вражати й інші органи та системи організму, крім волосся та нігтів.

Передається туберкульоз від людини, яка має відкриту форму ТБ (з активним бактеріовиділенням), до іншої людини повітряним шляхом під час кашлю, розмови, чхання. Ризик інфікування залежить від тривалості та інтенсивності контакту і від кількості бактерій, які вдихає здорова людина. Ймовірність розвинення хвороби після контакту з бактеріями залежить від стану імунної системи. Якщо вона не здатна стримувати інфекцію, розвивається туберкульоз.

Туберкульоз — виліковне захворювання, успіх лікування залежить від вчасно розпочатого прийому ефективних медпрепаратів і дисципліни пацієнта у дотриманні всіх рекомендацій лікаря та регулярності прийому ліків.

Туберкульоз розвивається у майже 10% людей, інфікованих бактеріями ТБ. Особливо чутливі до туберкульозу люди з ослабленою імунною системою (через хронічні захворювання чи прийом певних ліків) та маленькі діти, оскільки їхня імунна система ще не сформована. Щоб захистити дитину від важких форм туберкульозу, застосовують вакцину БЦЖ.

БЦЖ

На жаль, немає універсальної вакцини, що запобігала б захворюванню на різні види туберкульозу. Але наукові розробки в цьому напрямку тривають.

Сьогодні в арсеналі медицини є вакцина БЦЖ — від тяжких, генералізованих форм туберкульозу, таких як туберкульозний менінгіт і міліарний туберкульоз. Вони особливо небезпечні для дітей першого року життя.

Без щеплення вакциною БЦЖ у дитини, яка підхопить такий туберкульоз, зростає ризик смерті. Тому цю вакцину вводять так рано — на 3–5 день життя. Це рекомендований вік для вакцинації, однак діти старше 5 днів також можуть бути вакциновані, якщо раніше вони не були щеплені з об’єктивних причин.

Людина може захворіти на туберкульоз у будь-якому віці, але в перші роки життя вона не матиме генералізованої форми ТБ із множинним ураженням кількох органів.

БЦЖ — це жива вакцина з настільки ослабленими мікобактеріями, що вони не здатні спричинити захворювання. БЦЖ застосовують для захисту дітей у багатьох країнах із високою поширеністю ТБ. На жаль, Україна й досі є в цьому переліку. Тому так важливо дотримуватися Національного календаря профілактичних щеплень і вчасно захищати своїх дітей від загроз.

Симптоми туберкульозу

Клінічні симптоми та прояви	Туберкульоз (легеневий)
Початок захворювання	Як правило, поступовий протягом кількох тижнів, інколи — місяців
Загальноінтоксикаційний синдром	Зниження працездатності, загальна втомлюваність
Підвищення температура тіла	Як правило, незначний підйом температури тіла до 37–37,2 °C, за тяжких форм — виражена гарячка
Підвищена пітливість вночі	Характерна
Зниження маси тіла без визначеної причини	Характерно
Кашель	Триває понад 2 тижні, періодичний, зазвичай з мокротинням
Задишка (утруднене і прискорене дихання)	З’являється внаслідок фізичного навантаження. Виражена задишка характерна для тяжких поширених форм туберкульозу зі значним ураженням легеневої тканини
Кровохаркання	Характерне для тяжких поширених форм туберкульозу зі значним ураженням легеневої тканини

Хто має вищий ризик розвитку туберкульозу

До груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз належать:

1) ВІЛ-інфіковані особи;

2) особи, які контактують із хворими на туберкульоз (сімейні чи професійні контакти);

3) особи із захворюваннями, що призводять до послаблення імунітету;

4) курці, особи, що зловживають алкоголем чи вживають наркотики;

5) іммігранти та біженці з регіонів із високою захворюваністю на туберкульоз;

6) особи, що перебувають за межею бідності, безробітні;

7) особи без визначеного місця проживання;

8) пацієнти психіатричних закладів;

9) затримані та особи, які перебувають під вартою під час доправлення їх до ізоляторів тимчасового тримання; особи, які перебувають в установах виконання покарань або звільнилися звідти, а також особи, щодо яких запроваджено адміністративний нагляд;

10) працівники пенітенціарних установ, психіатричних закладів і закладів охорони здоров’я, які часто контактують із хворими на туберкульоз особами, здійснюють відповідні дослідження і аналізи.

Діагностика туберкульозу

Діагностика ТБ полягає у визначенні локалізації патологічного процесу, мікробіологічному підтвердженні захворювання на ТБ та ідентифікації збудника, а також обов’язковому визначенні чутливості мікобактерій туберкульозу до лікарських засобів, які застосовують для лікування.

Усіх людей, які звернулися по медичну допомогу із симптомами та захворюваннями, за наявності яких пацієнта обстежують на ТБ, а також осіб із підозрою на ТБ обстежують на легеневий та/чи позалегеневий ТБ із застосуванням загальноклінічних, мікробіологічних, радіологічних методів.

Для початкового оцінювання стану враженого органу застосовують найбільш доцільні для кожної локалізації методи візуалізації:

ультразвукове дослідження;
рентгенографія;
магнітно-резонансну та/чи комп’ютерну томографію);
для обстеження легень застосовують рентгенографію органів грудної клітки (за необхідності — комп’ютерну томографію органів грудної клітки).

У людей з підозрою на легеневий туберкульоз, зокрема за наявності тривалого кашлю, для аналізу використовують мокроту, яку досліджують за допомогою молекулярно-генетичного методу, а за неможливості отримати такий вид біоматеріалу можуть бути такі види обстежень, як індукція мокротиння або фібробронхоскопічне дослідження. У разі вичерпання можливостей зазначених методів діагностики може бути застосована хірургічна біопсія з отриманням матеріалу для подальшого мікробіологічного та морфологічного дослідження.

У людей з підозрою на позалегеневий туберкульоз для зразків із вогнищ позалегеневого ураження, операційного матеріалу додатково проводиться гістологічне дослідження.

Про туберкульоз