Теоретичні засади антимікробної резистентності
Антимікробні препарати – це загальна назва антибактеріальних, противірусних, протигрибкових та протипаразитарних лікарських засобів, що використовуються для запобігання та лікування інфекцій у людей, тварин і рослин.
Антимікробна резистентність (АМР) – це явище природної або набутої стійкості мікроорганізмів (бактерії, віруси, гриби та паразити) до антимікробних препаратів. Це ускладнює лікування інфекцій і підвищує ризик поширення захворювань, розвитку тяжкого стану та смерті.
В результаті формування стійкості, антибіотики та інші протимікробні препарати втрачають ефективність, й інфекція, яка набула резистентність, важко, а іноді й неможливо вилікувати.
АМР виникає природним шляхом з часом внаслідок генетичних змін. Стійкі до антимікробних препаратів мікроорганізми виявляють у людей, тварин, рослин, харчових продуктах та навколишньому середовищі (у воді, ґрунті та повітрі). Людина може набувати резистентні мікроорганізми з усіх згаданих вище джерел.
Основні чинники антимікробної стійкості включають
- нераціональне та надмірне використання антимікробних препаратів
- відсутність доступу до чистої води, санітарії та гігієни
- недостатня профілактика інфекцій та інфекційний контроль у закладах охорони здоров’я та на фермах
- нестача доступних та якісних АМП, вакцин та діагностики
- недостатня обізнаність про проблему та недотримання законодавства
Дізнатися більше про антимікробну резистентність ви можете, переглянувши навчальний онлайн-курс “Антимікробна резистентність”, створений ДУ «Центр громадського здоров’я міністерства охорони здоров’я України».