Перейти до основного вмісту

Жовта гарячка

Жовта гарячка — гостре вірусне геморагічне захворювання, що характеризується високою температурою тіла, важким загальним станом, а також кровотечами в ротовій порожнині, кишківнику, шлунку. Також у хворих спостерігають ураження нирок та печінки.

Жовтою вона називається через те, що у деяких пацієнтів розвивається жовтяниця.

Збудником захворювання є вірус Viscerophilus tropicus, який переноситься через укуси комарів. Вірус є ендемічним в тропічних районах Африки і Центральної і Південної Америки.

Шляхи передавання інфекції

Основними переносниками вірусу є комарі видів Aedes і Haemogogus.

Розрізняють різні види захворювання: лісова, проміжна та міська жовта гарячка.

В тропічних вологих лісах вірус передається від інфікованих комарів приматам, які передають його іншим мавпам. Заражені комарі передають вірус людині.

Епідемії відбуваються, коли інфіковані люди заносять вірус в густонаселені райони з високою щільністю популяції комарів видів Aedes і Haemogogus і низьким або нульовим імунітетом до цієї хвороби у більшості населення. У цих умовах інфіковані комарі передають вірус від людини людині.

Хвороба не поширюється при контактах від людини людині.

Симптоми жовтої гарячки

Інкубаційний період вірусу в організмі людини становить 3–6 днів. У багатьох випадках захворювання протікає без видимих симптомів.

Перебіг захворювання, як правило, складається з трьох етапів: початковий період, ремісія і період венозного стазу.

Симптоми початкового періоду:

  • підвищення температури тіла до 40 °С. На 3 добу температура спадає, але може триматися і до 8 днів. Потім температура тіла знову підвищується, але не досягає початкових значень;
  • озноб і болі у м'язах і кінцівках;
  • почервоніння шкіри обличчя та верхньої частини тулуба;
  • жовтушність склер;
  • набряклість і припухлість губ;
  • безсоння;
  • яскраво-червоний відтінок слизової оболонки ротової порожнини;
  • нудота і блювота з домішкою жовчі;
  • прискорене серцебиття;
  • збільшення печінки та селезінки;
  • зниження артеріального тиску;
  • синюшне забарвлення шкіри;
  • кровоточивість ясен, носові кровотечі, домішки крові в блювотних масах.

У період ремісії загальний стан хворого поліпшується, температура тіла спадає, проходить одутлість. Однак, за декілька годин стан хворого помітно погіршується.

Симптоми венозного стазу жовтої гарячки:

  • розвиток жовтяниці;
  • блювотні маси кольору кавової гущі;
  • падіння артеріального тиску;
  • кишкові кровотечі;
  • слабкий пульс;
  • ураження нирок.

Поліпшення стану настає на 8-9 день, а лабораторні показники нормалізуються.

У випадку розвитку ниркової, печінкової і серцево-судинної недостатності різко підвищується ризик летального результату. Крім того, можливе токсичне ураження головного мозку.

Лікування

Не існує антивірусного препарату від жовтої гарячки; хворому надають симптоматичне лікування від дегідратації, печінкової або ниркової недостатності й підвищеної температури. Правильна і своєчасна підтримувальна терапія в лікарнях підвищує показники виживання пацієнтів.

Супутні бактеріальні інфекції лікують за допомогою антибіотиків.

Лікування жовтої гарячки передбачає такі заходи:

  • дотримання постільного режиму;
  • рясне пиття;
  • дезінтоксикаційна терапія з введенням сольового розчину,
  • терапія за допомогою розчину глюкози;
  • застосування нестероїдних протизапальних препаратів;
  • при серйозному ураженні нирок показана процедура гемодіалізу.

Ускладнення

У хворих на жовту гарячку можливий розвиток таких ускладнень:

  • інфекційно-токсичний шок;
  • важке ураження головного мозку;
  • запальні ураження серцевого м'яза (міокардит);
  • гангрена м'яких тканин і кінцівок;
  • приєднання вторинних бактеріальних інфекцій (ризик розвиток пневмонії, паротиту, сепсису та інших інфекційних захворювань).

Профілактика

Основний спосіб профілактики жовтої гарячки — вакцинація.

Вакцина від жовтої гарячки є безпечною і недорогою. Для формування довічного імунітету без необхідності ревакцинації достатньо однієї дози вакцини. Імунітет формується протягом 30 днів після введення вакцини.

Хто має вакцинуватися

ВООЗ рекомендує вакцинацію для всіх людей, які їздять (за кількома винятками) в райони, де існує ризик жовтої гарячки. Мандрівники, у яких відсутність вакцинації медично обґрунтована, повинні мати посвідчення відповідних органів.

Кому не рекомендовано щеплення від жовтої гарячки:

  • діти молодше 9 місяців;
  • вагітні жінки (крім випадків спалаху жовтої гарячки й високого ризику інфекції);
  • особи з важкими формами алергії на яєчний білок;
  • особи з важким імунодефіцитом, пов'язаним з симптоматичним ВІЛ/СНІДом або іншими факторами, а також особи з порушеннями роботи вилочкової залози.

З метою профілактики також борються з комарами — переносниками захворювання (ліквідують місця їхнього розмноження).

Щоб уникнути укусів комарів, необхідно використовувати засоби індивідуального захисту, такі як закритий одяг і репеленти. Використання протимоскітних сіток на ліжку має обмежену ефективність, оскільки комарі виду Aedes активні в денний час.