назад в меню
Час обирати здоров'я
А-Я

Поширені запитання

Поширені запитання

Поширені запитання

Чи існує лікування від ВІЛ?

Так. Це антиретровірусна терапія (АРВ-терапія, АРТ). Докладно читайте на arv.phc.org.ua.

Де я можу знайти пункт видачі АРВ-терапії в конкретному місті?

Платформа й чат-бот для пошуку лікування для людей, що живуть із ВІЛ:

Які є особливості прийому АРВ-препаратів?

Ліки необхідно приймати щодня приблизно в один зручний для вас час протягом усього життя. Дуже важливо не пропускати час прийому ліків — вірус може пристосуватися до компонентів препарату і стати невразливим до них.

АРВ-терапія в Україні безоплатна. Необхідні препарати закуповує держава, а лікарі призначають лікування індивідуально. Більше: https://arv.phc.org.ua/

Які послуги надають Центри СНІДу?

Послуги з діагностики ВІЛ, призначення лікування (АРТ), моніторингу ефективності лікування ВІЛ та супроводу пацієнтів з ВІЛ-інфекцією. Також надаються послуги з призначення доконтактної профілактики ВІЛ (ДКП), постконтактної профілактики ВІЛ (ПКП), профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини (ППМД), призначенні профілактики та лікування опортуністичних інфекцій.

Які є особливості діагностики ВІЛ? Як перевірити свій статус?

В Україні тестування на ВІЛ проводиться відповідно до міжнародних рекомендацій (алгоритм ВООЗ) та за допомогою швидких тестів (зазвичай крапля крові з пальця) або імуноферментного аналізу (кров із вени).

Алгоритм тестування на ВІЛ включає кілька етапів. Для встановлення діагнозу ВІЛ недостатньо результату лише одного тесту (скринінговий етап), завжди потрібно робити додаткові тести (підтверджуючий етап).

При використанні комбінації швидких тестів можливо поставити діагноз ВІЛ у день звернення. У разі імуноферментного аналізу результат доведеться почекати декілька днів. Швидкі тести такі ж надійні та достовірні, як і ІФА.

Для того, аби отримати достовірний результат, важливо врахувати «період вікна» — термін від ймовірного інфікування («ризикованої» ситуації) до моменту тестування має становити не менше 12 тижнів. Під час цього періоду важливо уникати ризикованих відносно інфікування ВІЛ ситуацій.

Які особливості життя з ВІЛ?

ВІЛ — це хронічна інфекція, як і багато інших, її можна ефективно лікувати, з нею можна створювати сім’ю й народжувати дітей, бігати марафони та робити кар’єру, старіти й виходити на пенсію — так само, як без ВІЛ.

Кожна людина, яка живе з ВІЛ, може безоплатно отримувати антиретровірусну терапію й досягти невизначуваного рівня ВІЛ-інфекції. Достатньо визначити час прийому ліків і щодня його дотримуватися.

Чи придатний/а я до служби з діагнозом ВІЛ?

Згідно з наказом Міноборони від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» перед медичним оглядом усім призовникам проводиться аналіз крові на антитіла до ВІЛ (п. 2.5), оцінка стану здоров’я та придатності до військової служби проводиться у відповідності з Розкладом хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, затвердженого наказом Міноборони № 402 (ст.5).

Що таке PrEP? Кому його слід приймати?

PrEP — це доконтактна профілактика ВІЛ (ДКП) — і передбачає прийом антиретровірусних препаратів для зниження ризику інфікування ВІЛ. PrEP (ДКП) є додатковим до бар’єрної контрацепції методом профілактики для людей, які мають високий ризик інфікування ВІЛ.

Це:

  • Партнери та партнерки ВІЛ-позитивних людей
  • Чоловіки, що практикують секс із чоловіками
  • Люди, які надають інтимні послуги за винагороду
  • Люди, які вживають наркотичні засоби ін’єкційно — Трансгендерні люди
  • А також ті, хто часто змінює сексуальних партнерів/партнерок та не використовує презервативи

Де і за яким алгоритмом я можу отримати PrEP?

Отримати PrEP (ДКП) можна в кабінетах довіри, СНІД-центрах або в громадських організаціях.

Деталі можна дізнатися на гарячій лінії з питань ВІЛ/СНІД: 0–800–500–451

Знайти найближчий заклад допоможуть:

Шляхи передавання, симптоматика та загальний перебіг ВІЛ

ВІЛ передається через кров та інші біологічні рідини (сперма, виділення піхви, грудне молоко) під час статевого контакту і вагітності, пологів та годування груддю.

Важливо пам’ятати, що людина може жити 10–15 років без прояву будь-яких симптомів. Лише з часом, коли вірус усе більше послаблює імунну систему, можуть проявлятися такі симптоми, як збільшені лімфовузли, втрата ваги, підвищена температура, кашель, розлади ЖКТ. Без лікування в інфікованих можуть розвинутися такі серйозні хвороби, як туберкульоз, криптококовий менінгіт, важка бактеріальна інфекція, онкологічні захворювання та ін. Це так звані опортуністичні інфекції або опортуністичні пухлини.

Люди, які не лікують ВІЛ, мають поганий прогноз зі смертністю понад 90%. Без лікування ВІЛ зазвичай перетворюється на СНІД. Розвиток СНІДу говорить про те, що імунна система людини серйозно пошкоджена. Існує більша ймовірність розвитку захворювань, які зазвичай не спричиняють захворювання в людини зі здоровою імунною системою. Тому вкрай важливо вчасно протестуватись, виявити ВІЛ та розпочати безоплатну терапію, яка дозволить повноцінно жити.

Тридцять років тому виявлення ВІЛ вважалося смертним вироком. Сьогодні, завдяки ефективності та доступності антиретровірусній терапії, своєчасному та достовірному тестуванню, люди з ВІЛ можуть жити довгим і повноцінним життям. Ось чому раннє виявлення ВІЛ та своєчасне лікування є ключовими засобами для боротьби з епідемією ВІЛ, продовження тривалості життя та зниження ризику передачі ВІЛ.

Я підозрюю інфікування на ВІЛ. Що мені робити?

Якомога швидше — не пізніше 72 годин після контакту — необхідно звернутися до лікаря для вирішення питання щодо ризику інфікування й доцільності розпочати прийом Постконтактної профілактики ВІЛ. Для цього зверніться в найближчий медичний заклад, який надає допомогу ВІЛ-пацієнтам.

Інформація про роботу медзакладів і гарячі лінії:

  • https://findart.phc.org.ua/ — онлайн-платформа на сайті ЦГЗ
  • https://t.me/HIV_AIDS_bot — чат-бот у Телеграмі
  • 0 800 500 451 — загальнонаціональна гаряча лінія з питань ВІЛ/СНІДу

Докладний алгоритм ПКП в умовах війни є на сайті ЦГЗ: https://bit.ly/3w0YEKo

Коли слід розпочинати АРТ?

Важливо розпочати лікування одразу після встановлення діагнозу. Ранній початок АРТ гарантовано дозволить уникнути важких (часом невиліковних) захворювань, що пов'язані з критичним зниженням імунітету, до якого призводить ВІЛ-інфекція.

ВІЛ набагато частіше передається людьми, які не знають, що вони інфіковані й не лікуються. Як тільки ваше вірусне навантаження стане невизначальним (зазвичай через 6 місяців після початку лікування), ви не зможете передати ВІЛ партнерам. Отже, якщо у вас діагностовано ВІЛ, раннє лікування збереже ваше здоров’я та захистить ваших партнерів.

Які побічні реакції можуть бути при прийомі АРВ-препаратів?

Про можливість побічних реакцій вас поінформує лікар перед початком АРВ-терапії. Вони можуть виникати під час адаптації організму до нових препаратів. І хоча сучасні препарати настільки безпечні, що більшість людей не помічає жодних проявів чи побічних реакцій, інколи на початку лікування у вас можуть бути запаморочення, нудота або слабкість. Зазвичай симптоми побічних ефектів зникають протягом кількох тижнів. Ви можете прийняти симптоматичні ліки, щоби запобігти або полегшити побічні ефекти. Деякі пацієнти навіть можуть відчувати побічні ефекти, які вимагатимуть зміни режиму АРТ.

Чи суміснісні АРВ-препарати з іншими ліками?

АРВ-препарати можуть взаємодіяти з іншими лікарськими засобами, проте взаємодії вивчені та існують відповідні рекомендації щодо мінімізації негативних взаємодій між лікарськими засобами. Для цього обов’язково проконсультуйтеся з вашим лікарем.

Чи можна змінити схему АРТ?

Так, схема терапії підбирається індивідуально з урахуванням найкращої зручності та безпечності для пацієнта. Для цього проконсультуйтеся з вашим лікарем.

Куди можна поскаржитися на медзаклад?

В обласний ДОЗ, на гарячу лінію НСЗУ, керівництву лікарні.

Які права та обов’язки мають люди, які живуть з ВІЛ?

Соціальні права людей, які живуть з ВІЛ, не можуть бути обмеженими, а будь-яка дискримінація заборонена.

Чи є в моєму місті спільнота підтримки людей, які живуть з ВІЛ?

Для уточнення такої інформації зверніться до БО «100% Життя» — це найбільша пацієнтська організація в Україні. Мережа працює з пацієнтами та для пацієнтів, у тому числі представляючи інтереси людей, які живуть із ВІЛ, у 25 регіонах України. Контакти: +38 (044) 467–75–67, info@network.org.ua.

Чи надійно збережена інформація про мій статус ЛЖВ?

Усе залишається конфіденційним. Інформація про пацієнтів закодована та розміщена в спеціальній медичній системі «МІС ВІЛ» (сучасна назва «МІС СЗХ»), яка має відповідні рівні захисту даних), а медичні картки — у сейфах. Жоден лікар не має права розголошувати будь-яку інформацію про ваш стан здоров’я, інакше він нестиме кримінальну відповідальність.

Чи можу я отримувати лікування й консультацію без декларації з сімейним лікарем?

Так. Знайти найближчий СНІД Центр або кабінет Довіра допоможуть:

Що робити, якщо я втратив/ла усі документи? (наприклад, якщо я ВПО)

У положенні передбаченому ст. 14–1 Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» зазначено, що паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ID-картка), та паспорт громадянина України для виїзду за кордон, які сформовані в «Дії», мають таку ж юридичну силу, що і звичайні. Тому в разі втрати паспорта варто використовувати мобільний застосунок «Дія».

Подати документи на оформлення ID-картки та закордонного паспорта, а також відновити втрачені документи можна в центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП).

Також, з 15.03.2022 паспортні послуги доступні в підрозділах Державної міграційної служби, які знаходяться в безпечних районах, де не ведуться активні бойові дії. Підрозділи ДМС відновлюють роботу з прийому та надання адміністративних послуг, зокрема, документів для оформлення ID-картки, закордонного паспорта громадянина України, посвідок на постійне та тимчасове проживання

Чи можу я отримувати лікування й консультацію без паспорта?

Правовий висновок щодо необхідності наявності в особи документу, що посвідчує особу та врегулювання чинним законодавством України процедур відновлення документів, що посвідчують особу, у разі їх втрати/відсутності

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Законом України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» (далі — Закон №1972) передбачено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, інші іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, мають право на проведення тестування для виявлення ВІЛ (далі — тестування) з одержанням кваліфікованої консультації до й після проведення тестування, що здійснюється відповідно до протоколу проведення такого тестування, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я (частина 1 статті 6 Закону №1972).

Частиною 1 статті 14 Закону №1972, визначено, що люди, які живуть з ВІЛ, та особи, які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, — громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, які звернулися за наданням статусу біженця та яким надано статус біженця в Україні, шукачі притулку, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України, користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 15 Закону №1972, крім загальних прав і свобод людини і громадянина, люди, які живуть з ВІЛ, мають також право на: безоплатне забезпечення антиретровірусними препаратами та лікарськими засобами для лікування опортуністичних інфекцій у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

Стаття 9 Закону №1972 визначає, що реєстрація та облік людей, які живуть з ВІЛ, здійснення медичного нагляду за ними забезпечуються відповідними закладами охорони здоров’я державної та комунальної форми власності, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань.

Відповідно до Порядку встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції, Порядку ведення обліку людей, які живуть з ВІЛ, та здійснення медичного нагляду за ними, Порядку організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД, затверджених наказом МОЗ України від 10.07.2013 №585, передбачено заповнення первинної медичної облікової документації щодо пацієнтів та хворих на ВІЛ, які передбачають внесення персональних даних.

Також, згідно з пунктом 2 Порядку ведення обліку людей, які живуть з ВІЛ, та здійснення медичного нагляду за ними, Порядку організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД, затверджених наказом МОЗ України від 10.07.2013 №585, визначено, що Встановлення на облік людей, які живуть з ВІЛ, та медичний нагляд за ними здійснюються за умови їх добровільної згоди.

Водночас, повідомляємо, що згідно з пунктом 4 наказу Міністерства охорони здоров’я України від 28.02.2020 №587 «Деякі питання ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров’я», з 01 квітня 2020 року — для всіх надавачів медичних послуг, які уклали договори з Національною службою здоров’я України про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, та їх залучених до виконання такого договору осіб, обов’язковим є внесення медичних записів про надання медичних послуг в амбулаторних умовах, про госпіталізацію, виписку зі стаціонару, записів про направлення та рецептів на лікарські засоби, які підлягають реімбурсації; з 01 січня 2021 року — для всіх інших закладів охорони здоров’я та фізичних осіб — підприємців, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та які зобов’язані надавати пацієнтам медичну допомогу безоплатно відповідно до закону або договору.

Також, відповідно до підпункту 1 пункту 20 Порядку функціонування електронної системи охорони здоров’я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №411 (далі — Порядок), до Реєстру пацієнтів, що містить інформацію про фізичних осіб, які мають право на гарантії згідно із Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» включаються такі відомості про пацієнта:

  • унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (у разі наявності);
  • реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі наявності) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу й мають відмітку в паспорті);
  • прізвище, ім’я, по батькові;
  • дата та місце народження;
  • адреса фактичного місця проживання або перебування;
  • серія та номер (у разі наявності) документа, що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб, які не досягли 14-річного віку), посвідка на постійне проживання в Україні, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), орган, що видав документ, дата видачі, строк дії;
  • номер телефону, адреса електронної пошти (далі — контактні дані) (у разі надання);
  • інформація про законного представника особи (прізвище, ім’я, по батькові, документи, що посвідчують його особу та повноваження законного представника відповідно до законодавства) (у разі наявності);
  • інші відомості, визначені МОЗ.

Також, відповідно до пункту 35 Порядку, під час реєстрації, зокрема, повинно бути однозначно встановлено (ідентифіковано) особу користувача електронної системи охорони здоров’я.

Водночас, частиною першою статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492–VI (далі — Закон) затверджено перелік документів, що посвідчують особу та підтверджують її громадянство, спеціальний статус.

Частиною другою статті 16 Закону закріплено обов’язок особи в разі втрати або викрадення документа в порядку і строки, визначені законодавством, повідомити уповноваженому суб’єкту, який здійснив видачу документа (перелік уповноважених суб’єктів закріплений статтею 2 Закону), та органам Національної поліції.

Частина дев’ята статті 16 Закону передбачає, що замість втраченого або викраденого документа уповноважений суб’єкт, після встановлення факту видачі раніше такого документа особі, яка заявила про його втрату або викрадення, оформлює та видає новий документ.

Наразі, у разі втрати паспорта громадянина України, до видачі нового паспорта територіальний підрозділ Державної міграційної служби України (далі — ДМС) на підставі заяви про видачу тимчасового посвідчення видає особі тимчасове посвідчення, що регламентується Наказом Міністерства внутрішніх справ «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» від 06.06.2019 № 456 (далі — Наказ).

Пунктом 3 розділу VII Наказу передбачено, що в разі відсутності будь-якого документа, що посвідчує особу, яка втратила паспорт, у тимчасовому посвідченні вчиняється запис «Оформлено без документа, що посвідчує особу заявника».

Тимчасове посвідчення оформляється протягом трьох робочих днів з дня надходження заяви про видачу тимчасового посвідчення. Строк дії тимчасового посвідчення становить 30 календарних днів. У разі потреби проведення додаткової перевірки за матеріалами справи про втрату паспорта або в разі несвоєчасного надходження відповіді на направлені запити строк розгляду продовжується не більше ніж на 30 календарних днів.

Статус бездомних осіб і безпритульних дітей регламентується Законом України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від 02.06.2005 № 2623–IV (далі — Закон 2623–IV). Відповідно до статті 7 Закону 2623–IV облік бездомних осіб за місцем їх проживання або місцем перебування ведеться відповідними закладами для бездомних осіб — центрами обліку, що створюються органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади.

Відповідно до статті 8 Закону 2623–IV бездомні особи, які не мають паспортного документа, звертаються для поновлення в установленому порядку документів, що посвідчують особу, до органів реєстрації за територіальним розташуванням центрів обліку, де вони перебувають на обліку, або закладів, де їм надали тимчасовий притулок.

Органи реєстрації в строки, встановлені законодавством, повинні видати бездомному, який є громадянином України, паспорт громадянина України.

Поновлення та видача документів іноземцям, особам без громадянства й безпритульним дітям здійснюються відповідно до законодавства.