Несвоєчасна діагностика ВІЛ-інфекції є актуальною проблемою для України. За оціночними даними Центру громадського здоров'я, станом на 1 січня 2023 року в Україні налічувалось близько 257 тисяч ВІЛ-позитивних людей. З них лише 79% знали про свій статус і лише 77% отримували АРТ. Майже половина людей з ВІЛ дізнаються про свій статус на пізніх стадіях. Пізня діагностика ВІЛ-інфекції або відмова від обстеження осіб з відомим ВІЛ-позитивним статусом призводить до подальшого поширення ВІЛ серед населення. Збільшення кількості ЛЖВ, які отримують АРТ, є основним фактором стримування поширення ВІЛ-інфекції.
Основною метою даного дослідження було виявлення факторів, що призводять до пізньої діагностики ВІЛ-інфекції, та визначення їх поширеності серед осіб, які звертаються по медичну допомогу. Крім того дослідження мало на меті провести порівняння досвіду встановлення діагнозу ВІЛ-інфекція поміж ЛЖВ, яким було встановлено діагноз своєчасно, та тими, в кого ВІЛ-інфекція була встановлена пізно.
Дослідження мало змішаний дизайн та поєднувало кількісні та якісні методи збору даних, а також містило кроссекційний та ретроспективний компоненти.
Основні цілі реалізації дослідження:
1. Описати соціальні, демографічні та географічні характеристики ЛЖВ, пов'язані з пізнім діагностуванням ВІЛ-інфекції.
2. Визначити бар'єри та фактори, що обмежують тестування на ВІЛ осіб, які мають клінічні або епідеміологічні показання для тестування на ВІЛ. Визначити втрачені можливості тестування на ВІЛ серед ЛЖВ, які звернулися до закладів охорони здоров'я у 2024-2025 рр.
3. Визначити напрямки для покращення надання послуг з тестування на ВІЛ.
Дослідження складалось з трьох основних компонентів:
- опитування серед ЛЖВ у ЗОЗ;
- ретроспективний аналіз даних респондентів щодо кількості CD4 клітин на момент встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції з МІС МСЗХ;
- фокус-групова дискусія з експертами у сфері протидії ВІЛ/СНІД.