Біотероризм – це тероризм, пов’язаний з навмисним розповсюдженням біологічних агентів. Ці агенти включають бактерії, віруси, грибки та/або токсини. Вони можуть розповсюджуватись у природній або модифікованій людиною формі.
Біологічні агенти можуть поширюватися через повітря, воду або їжу. Вони становлять інтерес для терористів, тому що їх надзвичайно важко виявити і вони не викликають захворювання від кількох годин до кількох днів. Деякі агенти біотероризму, як-от вірус віспи, можуть передаватися від людини до людини, а деякі, як-от сибірська виразка, ні. Проте використання біологічної зброї може вийти з під контролю та завдати шкоди не лише тим, проти кого вони застосовується, а я тим, хто її використовує.
Історія біотероризму
Незабаром після початку Першої світової війни Німеччина розпочала кампанію біологічних диверсій у США, Росії, Румунії та Франції. Відомі випадки, коли німецькі агенти заражали сапом коней та мулів, щоб уповільнити рух кавалерій та артилерії.
У 1972 році поліція Чикаго заарештувала двох студентів коледжу, які планували отруїти міську систему водопостачання тифозними та іншими бактеріями. Вони називали себе терористичною групою R.I.S.E.
У 1980 році Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила про ліквідацію віспи, дуже заразної та невиліковної хвороби. Попри те, що хвороба була знищена в дикій природі, уряди Сполучених Штатів і Росії все ще зберігають заморожені запаси вірусу віспи. Є побоювання катастрофічних наслідків, якщо політики чи терористи оволодіють штамами віспи. Оскільки програми вакцинації зараз припинені, населення світу стало більш сприйнятливим до віспи, ніж будь-коли раніше.
В Орегоні в 1984 році послідовники індійського містика Ошо намагалися контролювати місцеві вибори, поширюючи серед місцевого населення бактерію Salmonella typhimurium. Ресторани, продукція в магазинах, дверні ручки на громадських об'єктах були оброблені бактерією, через що на важке харчове отруєння захворіла 751 людина. Цей інцидент став першою відомою біотерористичною атакою в Сполучених Штатах у 20 столітті.
У червні 1993 року релігійна група Аум Сінрікьо випустила сибірську виразку в Токіо. Очевидці повідомили про неприємний запах. Атака виявилася невдалою, оскільки не заразила жодної людини. Причина цього пов'язана з тим, що група використовувала вакцинний штам бактерії. Спори, які були вилучені з місця нападу, показали, що вони були ідентичні штаму вакцини проти сибірської виразки, яку вводили тваринам у той час. У цих вакцинних штамів відсутні гени, які викликають симптоматичну відповідь.
Сценарії
Існує кілька важливих сценаріїв того, як терористи можуть використовувати біологічні агенти. У 2000 році випробування, проведені різними агенціями США, показали, що атаки в приміщеннях, в яких перебуває велика кількість людей, є набагато серйознішими, ніж атаки поза приміщеннями. Такими закритими просторами є будівлі, потяги, криті арени, театри, торговельні центри тощо.
Засобами протидії таким сценаріям можуть бути архітектура будівлі та інженерія систем вентиляції.
Польоти сільськогосподарських літаків також можуть бути використані як пристрої для доставки біологічних агентів. Протидія цьому сценарію полягає в перевірці даних працівників компаній, що займаються розпилюванням речовин, та спостереженні.
Часто люди, що вдають біологічних терористів, використовують психологічний тиск, ніж чинять конкретні дії. Йдеться про розсилання конвертів з, начебто, спорами сибірської виразки та інших хвороб.
Вважається, що атаки на сільські господарства вимагають відносно мало досвіду та технологій. Біологічні агенти, які атакують худобу, рибу, рослинність і сільськогосподарські культури, здебільшого не є заразними для людей, і тому зловмисникам легше впоратися з ними. Навіть кілька випадків зараження можуть призвести до зриву сільськогосподарського виробництва та експорту, про що свідчать спалахи ящуру.
Агенти
Центри з контролю та профілактики захворювань у США мають чіткий поділ біоагентів, які є загрозою для здоров'я та безпеки людей, на три групи: А, В, С.
До групи А зараховують біоагенти, що становлять загрозу національній безпеці, можуть легко передаватися та поширюватися, призводити до високої смертності, мати потенційний серйозний вплив на громадське здоров’я, можуть викликати паніку або вимагати спеціальних заходів в плані готовності системи охорони здоров’я. До таких належать:
- Туляремія
- Сибірська виразка
- Віспа
- Ботулінічний токсин
- Бубонна чума
- Вірусні геморагічні лихоманки (вірус Марбург, Ебола)
До групи В входять біоагенти, які розповсюджуються помірно швидко та мають низький рівень смертності. Наприклад:
- Бруцельоз
- Сап
- Меліоідоз
- Черевний тиф
- Вірусний інцефаліт
- Орнітоз
Група С – це нові патогени, які можуть бути створені для масового поширення через їх доступність, легкість виробництва, високий рівень смертності або здатність завдавати значного впливу на здоров’я. До цієї групи зараховують:
- Вірус Ніпа
- Хантавірус
Щодо контролю використання біологічної зброї, то кожна держава здійснює його, згідно з власними нормативно-правовими актами та силами визначених служб. Крім того, Стаття 1 Конвенції ООН про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення від 10 квітня 1972 року забороняє державам-учасникам розробляти, виробляти, накопичувати, отримувати і зберігати:
- біологічні агенти або токсини таких видів та у такій кількості, що не передбачені для профілактичних, захисних чи інших мирних цілей;
- зброю, обладнання або засоби доставки, призначені для використання таких агентів або токсинів у ворожих цілях чи у збройних конфліктах.
Україна ратифікувала цю Конвенцію 1998 року.
Статтю створено за матеріалами:
Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення
Bioterrorism. Centers for Disease Control and Prevention