Добровільне консультування і тестування (ДКТ)

Надання ефективних послуг із тестування на ВІЛ є ключовим елементом протидії епідемії ВІЛ-інфекції для зниження рівнів захворюваності та смертності, зумовлених ВІЛ/СНІДом, та обов’язковим компонентом громадського здоров’я, що забезпечує доступ до комплексних науково-обґрунтованих послуг із профілактики, лікування, догляду та підтримки у зв’язку з ВІЛ.

Національна стратегія тестування на ВІЛ в Україні: 2019–2030 роки спрямована на досягнення цілей Політичної декларації Генасамблеї ООН 2016 року «Прискореними темпами до активізації боротьби з ВІЛ та припинення епідемії СНІДу до 2030 року», базується на загальноприйнятих світових рекомендаціях і враховує напрями реформування системи охорони здоров’я в Україні.

Відповідно до нормативної бази, кожній особі, яка звернулася по тестування на ВІЛ-інфекцію, має бути надано передтестову консультацію. Під час такої консультації кожна людина, що звернулася, має змогу поставити питання та отримати інформацію про ВІЛ-інфекцію, шляхи її передавання, оцінити з фахівцем свій ризик інфікування ВІЛ та розглянути можливості його зниження, отримати інформацію про організації, де можна отримати іншу допомогу, тощо. Після надання результату тестування на ВІЛ-інфекцію обов’язково має бути роз’яснено його значення та надано післятестову консультацію.

Національна система добровільного консультування і тестування (КіТ) є одним із найбільш розвинених компонентів національних заходів з протидії інфекції ВІЛ/СНІДу в Україні.

КіТ в Україні здійснюються відповідно до:

Протоколу «Порядок добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію», затвердженого Наказом МОЗ України від 19.08.2005 № 415, «Про удосконалення добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію»;
Змін до протоколу «Про Порядок добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію», затверджених Наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 114 «Про організацію надання послуг консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію, гепатити В і С, інфекції, що передаються статевим шляхом»;
Наказу МОЗ України від 11.05.2010 № 388 «Про удосконалення діагностики ВІЛ-інфекції».

Відповідно до наказу МОЗ України від 11.05.2010 № 388, з 01.01.2011 ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України», а нині — ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» збирає та узагальнює дані за формою звітності № 3 — ВІЛ/СНІД (квартальна) «Звіт про проведення консультування у зв’язку з тестуванням на ВІЛ-інфекцію» (Форма № 3 — ВІЛ/СНІД).

Загальна кількість дотестових консультацій 2017 р. склала 2 626 923 (індивідуальних та групових), 2 469 060 осіб дали згоду на тестування на ВІЛ, післятестових консультацій — 2 163 365, що складає 82,4% від загальної кількості дотестових консультацій (табл. 1).

Таблиця 1. Кількість дотестових консультацій, кількість отриманих згод на тестування на ВІЛ та осіб, яким надано післятестову консультацію, у 2016 р.

Загальна кількість наданих консультацій порівняно з 2016 р. майже не змінилася. Збільшився відсоток післятестових консультацій від загальної кількості дотестових консультацій (із 79,1% у 2016 р. до 82,4% у 2017 р.).

Загалом 2017 р. дотестові консультації надано 627 649 представникам груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, або 23,9% від загальної кількості наданих консультацій (табл. 2).

Усього було проконсультовано таку кількість представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ:

Н (ін’єкційне споживання наркотиків) — 140 147 (5,3% від загальної кількості проконсультованих);
С (численні незахищені гетеросексуальні контакти) — 204 282 (7,8% від загальної кількості проконсультованих);
Г (гомосексуальні контакти між чоловіками) — 36 130 (1,4% від загальної кількості проконсультованих);
І (інші фактори ризику) — 247 090 (9,4% від загальної кількості проконсультованих).

Таблиця 2. Кількість представників груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, які отримали до-тестове консультування в зв’язку з тестуванням на ВІЛ в 2016 році

Керівні документи з питань ДКТ