Черевний тиф залишається актуальною проблемою громадського здоров’я у багатьох країнах світу, особливо в регіонах з обмеженим доступом до безпечної питної води та належної санітарії.
В Україні захворюваність має спорадичний характер, проте періодично реєструються поодинокі випадки, що потребує постійного епідеміологічного нагляду.
Черевний тиф — це гостре інфекційне захворювання, яке спричиняється бактерією Salmonella enterica серотипу Typhi та характеризується системним ураженням організму, переважно з боку травного тракту та ретикулоендотеліальної системи.
Черевний тиф належить до групи кишкових інфекцій та має потенціал до спалахового поширення за умов порушення санітарно-гігієнічних норм.
Епідеміологічна характеристика
Черевний тиф є типовим антропонозом, тобто джерелом інфекції є виключно людина — хворий або бактеріоносій. Особливу епідеміологічну небезпеку становлять хронічні носії, які можуть тривалий час виділяти збудника у навколишнє середовище без клінічних проявів захворювання.
Механізм передачі — фекально-оральний. Реалізується через:
- водний шлях (вживання забрудненої води);
- харчовий шлях (заражені продукти, особливо молочні, м’ясні, салати);
- контактно-побутовий шлях (через брудні руки, предмети побуту).
Найбільшу роль у поширенні відіграють порушення санітарно-гігієнічних норм, неякісне водопостачання та недостатній контроль за харчовими продуктами.
Стійкість збудника у довкіллі
Збудник досить стійкий у зовнішньому середовищі: може зберігатися у воді, харчових продуктах та ґрунті протягом тривалого часу, що сприяє поширенню інфекції.
Сезонність
Для черевного тифу характерна літньо-осіння сезонність, що пов’язано з:
- активнішим споживанням води та сирих продуктів;
- сприятливими умовами для збереження збудника у довкіллі;
- підвищеним ризиком контамінації харчових продуктів.
Основні фактори ризику:
- вживання неякісної або некип’яченої води;
- незадовільний санітарний стан;
- порушення технології приготування їжі;
- контакт із бактеріоносіями.
Підвищений ризик захворювання мають:
- особи, які проживають у районах з неналежними санітарними умовами;
- працівники харчової сфери;
- мандрівники до ендемічних країн.
Після перенесеного захворювання формується імунітет, однак можливі повторні випадки.
Ризики для громадського здоров’я
Навіть за умов низької захворюваності черевний тиф становить потенційну загрозу через:
- можливість швидкого поширення у разі потрапляння у організовані колективи;
- ризик формування локальних спалахів водного або харчового походження;
- наявність безсимптомних носіїв.
Епідемічна ситуація в Україні (2016–2025 роки)
В Україні захворюваність на черевний тиф залишається спорадичною з поодинокими випадками.
За період 2016–2025 років зареєстровано 23 випадки захворюваності на черевний тиф. Поодинокі випадки реєструвалися в окремих регіонах (Одеська, Закарпатська, м. Київ, Запорізька, Вінницька області).
За останні чотири роки зареєстровано 5 випадків:
- 2022 рік – 3 випадки (Закарпатська – 1, Одеська – 2)
- 2023 рік – 1 випадок (Одеська область)
- 2024 рік – випадки не зареєстровані
- 2025 рік – 1 випадок (Одеська область)
Таким чином, за останні 10 років в Україні ситуація залишається стабільною, з реєстрацією лише поодиноких випадків, що свідчить про низький рівень поширеності хвороби. Проте поодинокі випадки, особливо в Одеській області, підтверджують необхідність постійного епідеміологічного нагляду.
Епідемічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як контрольовану, проте з наявністю потенційних ризиків, зокрема:
- завезення інфекції з ендемічних країн;
- існування хронічних бактеріоносіїв;
- можливі порушення водопостачання та санітарного контролю.
Профілактика
Профілактика черевного тифу включає комплекс заходів:
- забезпечення населення безпечною питною водою;
- контроль за виробництвом, зберіганням і реалізацією харчових продуктів;
- дотримання правил особистої гігієни;
- раннє виявлення хворих і носіїв;
- медичний нагляд за декретованими контингентами;
- вакцинація осіб із груп ризику та мандрівників до ендемічних територій.
Основою профілактики черевного тифу є дотримання санітарно-гігієнічних правил:
- вживати лише безпечну (кип’ячену або бутельовану) воду;
- ретельно мити руки перед їдою та після відвідування туалету;
- добре мити овочі та фрукти;
- уникати вживання сирих або недостатньо термічно оброблених продуктів.
Заходи профілактики на рівні громадського здоров’я:
- контроль якості водопостачання;
- дотримання санітарних норм у закладах громадського харчування;
- виявлення та нагляд за бактеріоносіями;
- санітарно-освітня робота серед населення.
Черевний тиф в Україні наразі має спорадичний характер, однак залишається потенційною загрозою через можливість завезення та реалізації водного або харчового факторів передачі. Ефективний контроль захворювання можливий лише за умови:
- постійного епідеміологічного нагляду;
- дотримання санітарно-гігієнічних норм;
- підвищення обізнаності населення.