Перейти до основного вмісту
Гепатити B і D

Вірусний гепатит B

Вірусний гепатит B — інфекція, що вражає печінку та може спричинити як гостре, так і хронічне захворювання.

Основні факти

  • Вірус передається в результаті контакту з кров’ю або іншими рідинами інфікованої людини.
  • 257 млн людей хронічно інфіковано вірусом гепатиту В (що визначається як позитивна реакція на наявність поверхневого антигена гепатиту В протягом щонайменше 6 місяців).
  • Майже 686 000 людей помирає щороку від інфекції гепатиту В, зокрема цирозу та раку печінки, що розвиваються внаслідок хронічної інфекції гепатиту В.
  • Вірус гепатиту В може виживати поза межами людського організму щонайменше сім днів та залишатися високовірулентним протягом цього періоду.
  • Інкубаційний період (період від моменту інфікування до перших клінічних проявів) триває в середньому 75 днів, але може варіювати від 30 до 180 днів.
  • Інфікування вірусом гепатиту В можна попередити за допомогою сучасної, безпечної та ефективної вакцини.

Шляхи інфікування:

  • горизонтальний — через контакт з інфікованою кров’ю та іншими рідинами організму (слина, менструальні, вагінальні виділення, сім’яна рідина);
  • вертикальний — від інфікованої матері до дитини під час пологів;
  • статевий;
  • унаслідок спільного використання голок, лез для гоління, зубних щіток, інструментів для манікюру тощо;
  • хірургічні втручання;
  • стоматологічні маніпуляції;
  • татуювання, пірсинг, шрамування та інші процедури, що пов’язані із пошкодженням шкіри та можливою кровотечею.

Розвиток хронічної інфекції більше розповсюджений серед дітей грудного віку, інфікованих їхніми матерями, або до досягнення п’ятирічного віку. Інфекція у дорослих призводить до хронічного гепатиту в менш ніж 5% випадків.

Симптоми

Захворювання може мати як гострий, так і хронічний перебіг. Більшість людей не помічають жодних симптомів у гострій стадії інфекції, однак у деяких людей можливі:

  • жовтяниця (пожовтіння шкірних покривів та слизових оболонок);
  • потемніння сечі;
  • посвітління калу;
  • нудота;
  • блювання;
  • надмірна втома;
  • болі в животі.

У деяких випадках можливий розвиток гострої печінкової недостатності, що може призвести до смерті. Хронічна інфекція може спричинити розвиток цирозу або раку печінки (20–30% випадків).

Профілактика

Головним засобом профілактики ВГВ є вакцина. ВООЗ рекомендує вакцинувати всіх дітей грудного віку якомога раніше після народження, бажано — протягом 24 год. Вважається, що оптимальними є три- або чотиридозова схема вакцинації. Після повної серії вакцинації у більш ніж 95% дітей грудного віку, дітей інших вікових груп та молодих людей виробляються захисні рівні антитіл.

Захист зберігається щонайменше 20 років та, ймовірно, все життя. Саме тому ВООЗ не рекомендує ревакцинацію людей, що повністю завершили тридозову схему вакцинації.

Окрім вакцинації, передавання вірусу гепатиту В можна попередити за допомогою таких заходів:

  • запровадження безпеки донорської крові;
  • практика безпечних ін’єкцій;
  • використання одноразового інструментарію;
  • безпечний секс, зокрема мінімум статевих партнерів, застосування бар’єрних методів захисту (презервативів).

 

Вірусний гепатит D

Вірусний гепатит D — це захворювання печінки, спричинене вірусом гепатиту D (ВГD), для реплікації (розмноження) якого потрібен вірус гепатиту B (ВГB). Може мати як гострий, так і хронічний перебіг. Інфікування вірусом гепатиту D неможливе без присутності ВГВ. Ко-інфекція ВГВ/ВГD зумовлює тяжчий перебіг захворювання, ніж моноінфекція ВГВ.

Основні факти

  • ВГD це РНК-вмісний вірус, для реплікації (розмноження) якого необхідна присутність вірусу гепатиту В (ВГВ). Інфікування ВГD відбувається лише одночасно з ВГВ або інфекція ВГD є суперінфекцією щодо ВГВ.
  • Вірус гепатиту D передається під час контакту з кров’ю або іншими фізіологічними рідинами інфікованої людини.
  • Передавання від матері до дитини (вертикальний шлях) відбувається рідко.
  • У світі близько 15 млн людей мають хронічну ко-інфекцію ВГD/ВГB.
  • Інфекцію гепатиту D можна попередити за допомогою вакцинації проти гепатиту В.

Шляхи інфікування

ВГD, як і ВГВ, передається під час контакту з інфікованою кров’ю або її продуктами чи статевим шляхом. Передавання від матері до дитини можливе, але буває рідко.

Основні форми

Залежно від інфікування можливі гострий гепатит і суперінфекція.

Гострий гепатит: одночасне інфікування ВГВ та ВГD може призвести до гепатиту в помірній або тяжкій формі, але зазвичай настає повне одужання і хронічний гепатит D розвивається рідко (у менш ніж 5% випадків гострого гепатиту).

Суперінфекція: інфікування ВГD людини, яка вже має хронічну інфекцію ВГВ. Суперінфекція ВГD за хронічного гепатиту В прискорює розвиток більш тяжкого захворювання у 70–90% людей, зокрема сприяє швидшому розвитку цирозу (цироз розвивається майже на десять років раніше, ніж у людей з моноінфекцією ВГВ).

Хто в зоні ризику:

  • особи з хронічною інфекцією вірусу гепатиту В;
  • особи, що не мають імунітету до ВГВ.

Профілактика

Основним методом профілактики інфікування ВГD є вакцинація проти вірусного гепатиту В, підтримання безпеки крові та послуг зі зниження шкоди.

Вакцинація проти гепатиту В не забезпечує захист від ВГD для тих, хто вже інфікований ВГВ.