Більш докладно розповідаємо про хвороби, які викликає короткостроковий вплив радіаційного опромінення та забруднення на здоров'я, їхні симптоми та лікування.
Якщо людина протягом короткого терміну часу перебуває під дією високо рівня радіації, у неї може виникнути:
- гостра променева хвороба
- променеве ураження шкіри
Їхні прояви залежать від того, чи іонізуючому опроміненню піддається все тіло (гостра променева хвороба), чи воно обмежується невеликою частиною тіла (місцеве променеве ураження).
Гостра променева хвороба – це тяжке захворювання, яке виникає, коли людина перебуває під дією дуже високого рівня радіації протягом короткого періоду часу.
Люди, які перебувають під дією радіаційного опромінення, можуть захворіти на гостру променеву хворобу, якщо:
- доза опромінення була високою;
- опромінення могло досягти внутрішніх органів;
- все тіло людини чи його більша частина перебували під опроміненням;
- опромінення було отримано протягом кількох хвилин.
Перебіг гострої променевої хвороби поділяють на кілька фаз, кожна з них має відповідні симптоми:
Продромальна фаза (від декількох хвилин до 2 днів після опромінення): можлива загальмованість, нудота, блювання, діарея. Симптоми можуть бути постійними, можуть зникати та виникати знову.
Латентна безсимптомна фаза (від декількох годин до 21 дня після експозиції).
Фаза явного системного захворювання (від декількох годин до 60 днів після опромінення): втрата апетиту, відчуття втоми, лихоманка, нудота, блювота, діарея, судоми.
Люди, які отримали високу дозу радіації, також можуть мати пошкодження шкіри. Воно проявляється протягом кількох годин після опромінення або може з'явитися через кілька днів. До симптомів ураження шкіри належать: набряк, свербіж, почервоніння ділянки шкіри, пухирі, виразки. Шкіра може загоюватися протягом короткого часу, після чого набряк, свербіж і почервоніння повертаються за кілька днів або тижнів. Повне загоєння може тривати від кількох тижнів до кількох років. Час відновлення шкіри залежить від дози опромінення, яку отримала шкіра людини.
Люди, які отримали високу дозу опромінення всього тіла або частини тіла, також можуть відчувати тимчасову втрату волосся. Щоб відростити волосся, може знадобитися кілька тижнів.
Після того, як усе тіло або велика його частина отримують високу дозу проникаючого випромінювання, може розвинутися декілька різних синдромів:
- цереброваскулярний синдром – виникає у випадку надзвичайно високих доз опромінення всього організму (понад 30 Гр). У людини виникає тремор, судоми, атаксія та набряк головного мозку. Протягом кількох годин або 1–2 днів настає смерть.
- шлунково-кишковий синдром – виникає після опромінення всього організму дозою від 6 до 30 Гр. Протягом 4-5 днів відмирають клітини слизової оболонки ШКТ. Після загибелі клітин виникає невпинна нудота, блювання і діарея, які призводять до сильного зневоднення і електролітного дисбалансу, зниження об'єму плазми і судинного колапсу. Також може виникати некроз кишечника. Часто закінчується смертю.
- гемопоетичний синдром – виникає після опромінення всього організму дозою близько 1–6 Гр. Через певні механізми впливу радіації на кістковий мозок може призвести до анемії та променево-індукованого раку крові.
Лікування гострої променевої хвороби
Залежно від тяжкості випадку лікування зосереджується на зменшенні та усуненні інфекцій, підтримці гідратації, лікуванні травм і опіків, відновлення та підтримці функцій кісткового мозку.
Чим менша доза опромінення, тим більша ймовірність одужання людини від гострої променевої хвороби.
Для тих, хто пережив гострий променевий синдром, процес одужання може тривати від кількох тижнів до 2 років.
Лікування гострої променевої хвороби складається з двох основних етапів, протоколи яких чітко прописані у екстрених служб:
- зоанішньої деконтамінації (очищенні)
- внутрішньої деконтамінації
Під час зовнішньої деконтамінації:
- проводиться видалення одягу та зовнішніх забруднень
- відбувається обробка ран перед деконтамінацією непошкодженої шкіри
- здійснюється першочергове очищення найбільш травмованих ділянок
- здійснюється моніторинг прогресу деконтамінації за допомогою дозиметра
- деконтамінацію продовжують доти, доки забруднення не зменшиться до рівня в 2–3 рази вище показників фонового
- випромінювання, або доки спроби деконтамінації не втратять ефективність
Забруднені рани знезаражують перед неушкодженою шкірою. Їх промивають фізіологічним розчином і обережно очищують хірургічною губкою.
Забруднену шкіру та волосся промивають теплою водою з м'яким миючим засобом, доки дозиметр не покаже рівні в 2–3 рази вище показників фонового випромінювання, або доки послідовні промивання не продемонструють відсутність значущого зниження рівнів забруднення. Усі рани під час миття накривають, щоб запобігти потраплянню в них радіоактивного матеріалу. Обробка може бути інтенсивною, але не повинна ушкоджувати шкіру.
Нігтям і шкірним складкам зазвичай потрібно приділяти особливу увагу. Волосся, на якому залишається забруднення, зрізають ножицями або електричними машинками для стрижки. Гоління слід уникати. Стимуляція потовиділення (наприклад, вдягання гумової рукавиці на забруднену руку) може допомогти видалити залишкове забруднення шкіри.
Опіки промивають обережно, оскільки тертя може посилити ушкодження.
Під час внутрішньої деконтамінації:
- радіоактивний матеріал, який потрапив у шлунково-кишковий тракт, видаляють шляхом стимулювання блювоти або промивання шлунку
- при забрудненні ротової порожнини промивають її фізіологічним розчином або розведеним перекисом водню
- для деконтамінації уражених очей їх промивають струменем води або фізіологічного розчину, спрямованим латерально, щоб запобігти забрудненню носослізної протоки.
Терміновість і важливість використання більш специфічних заходів лікування залежить від типу та кількості радіонукліду, його хімічної форми і метаболічних характеристик (наприклад, розчинності, спорідненості до певних органів-мішеней), шляху забруднення (наприклад, вдихання, ковтання, контамінація ран), а також ефективності терапевтичного методу.
Щодо методів видалення радіоактивних забруднень з організму, то вони включають наступне:
- насичення органу-мішені калію йодидом
- прискорення метаболічного циклу радіонукліда шляхом ізотопного розведення
- осадження радіонукліда у просвіті кишечника з подальшою екскрецією калу
- іонообмін у шлунково-кишковому тракті тощо
За приписом лікарів здійснюється специфічне лікування, яке залежить від ступеня ураження опроміненням.
Променеве ураження шкіри – це ушкодження шкіри та підшкірних тканин внаслідок гострого опромінення дозою всього 3 Гр. Променеве ураження шкіри може виникати одночасно з гострою променевою хворобою або осередковим променевим ураженням, а ступінь його вираженості коливається від незначної транзиторної еритеми до некрозу. До відстрочених ефектів (> 6 місяців після експозиції) належать гіперпігментація та гіпопігментація, прогресуючий фіброз і дифузна телеангіектазія.
Опромінена шкіра наражається на підвищений ризик розвитку плоскоклітинної карциноми.
Симптоми променевого ураження шкіри з'являються протягом кількох годин чи кількох днів після опромінення і включають:
- свербіж
- поколювання
- почервоніння шкіри (еритема)
- набряк, викликаний накопиченням рідини
Згодом можуть розвинутися інші симптоми, залежно від місця пошкодження та рівня дози радіації, якій піддавалася шкіра.
Лікування променевого ураження шкіри слід здійснювати за приписом лікаря. Якщо у перші хвилини після опромінення така можливість відсутня, слід швидко, але обережно промити ушкоджене місце на шкірі водою. До надання медичної допомоги слід зберігати ушкоджену область чистою, сухою, накрити її пов'язкою.
На початковому етапі лікування здійснюється підтримуюча терапія, наприклад, в опіковому відділенні. Використовуються ліки для зменшенні запалення, полегшення болю, стимуляції регенерації тканин, покращення кровообігу.