Аналітична довідка щодо наявних у регіонах маршрутів пацієнтів з вірусним гепатитом С

До 2025 року 50% осіб із вірусним гепатитом C (ВГC) в Україні мають отримати лікування, а до 2030 року — 90%. Такі національні цілі визначено у Державній стратегії у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року, затвердженій урядом 27 листопада 2019 року.

Для реалізації цілей необхідно максимально розширити доступ до лікування. Зокрема, слід максимально спростити маршрут пацієнта і алгоритм обстеження до і під час лікування.

Задля вивчення ситуації в регіонах щодо наявних маршрутів пацієнта з ВГС фахівці Центру громадського здоров’я України зібрали інформацію про:

• наявні процедури розподілу лікарських засобів та прийняття рішень щодо отримання хворими лікування (критерії для отримання лікування);
• роботу в регіонах комісій із призначення лікування;
• перелік необхідних перед початком лікування обстежень;
• критерії для першочергового отримання лікування.

На основі отриманої інформації створено «Аналітичну довідку щодо наявних в регіонах маршрутів пацієнтів з вірусним гепатитом С».

Головні висновки дослідження

1. Як правило, у регіоні визначено лише один заклад охорони здоров’я, в який розподіляють ліки, закуплені коштом державного бюджету, що значно ускладнює територіальний доступ пацієнтів до лікування.

2. У всіх регіонах рішення щодо призначення лікування ухвалює комісія, що є додатковим бар’єром.

3. У регіонах використовують різні керівні документи для визначення необхідного обсягу досліджень перед початком лікування. Відсутність на національному рівні затвердженого переліку рекомендованих обстежень призводить до призначення зайвих обстежень, додаткового фінансового тягаря для пацієнта і «втрати» пацієнтів. Регіони часто користуються застарілими протоколами, розробленими у час, коли лікування відбувалося на основі схем із пегільованим інтерфероном, що збільшує фінансовий тягар для пацієнта і період між визначенням діагнозу та початком лікування.

4. У регіонах визначено критерії для отримання лікування. Це, зокрема, перелік необхідних обстежень та відсутність протипоказань. Такі протипоказання часто є необґрунтованими і створюють додатковий бар’єр для пацієнта.

5. Критерії для отримання першочергового лікування відрізняються залежно від регіону і часто є необґрунтованими, бо враховують соціальні чинники, а не клінічні чи епідеміологічні.