Перейти до основного вмісту
Профілактика інфекційного мононуклеозу полягає у тому, що хворих госпіталізують до інфекційного відділення або ізолюють вдома.
30.03.2020
09:51

Що варто знати про інфекційний мононуклеоз

Інфекційний мононуклеоз — гостре антропонозне вірусне захворювання, спричинене вірусом Епштейна — Барр (ВЕБ, EBV).

Термін «мононуклеозоподібний синдром» застосовують щодо недуг, які клінічно нагадують інфекційний мононуклеоз, проте мають відмінну етіологію (цитомегаловірусна інфекція, гострий ретровірусний синдром).

Протягом 2019 року в Україні 5 467 людей захворіли на інфекційний мононуклеоз. Зокрема, 863 випадки зафіксували у жителів сільської місцевості, а 4 597 — у дітей до 17 років.

Збудник інфекційного мононуклеозу — ДНК-вмісний вірус родини Herpesviridae. Вірус має 2 варіанти (A і B, або 1 і 2). Обидва поширені та зумовлюють однакове захворювання. Збудник нестійкий у зовнішньому середовищі, швидко гине внаслідок висушування, під дією високої температури.

Джерело інфекції — хвора або інфікована людина. Після первинного інфікування вірус періодично виділяється зі слиною протягом усього життя.

Інфікування відбувається через контакт зі слиною, наприклад поцілунок і забруднені слиною предмети: обмін шматочками їжі, пиття з однієї склянки чи пляшки. Інфікування також можливе через переливання крові, пересадку кісткового мозку чи органів.

Інкубаційний період триває від 30 до 50 днів.

Сприйнятливість населення до захворювання висока. Будь-які імунодефіцитні стани сприяють генералізації інфекції.

Клінічні прояви інфекційного мононуклеозу:

  • гарячка;
  • генералізована чи регіонарна лімфаденопатія;
  • тонзиліт, фарингіт і гепатоспленомегалія;
  • характерні зміни загального аналізу крові (лімфомоноцитоз, атипові мононуклеари).

У більшості випадків прогноз під час інфекційного мононуклеозу сприятливий. Водночас захворювання може зумовити небезпечні для життя ускладнення, зокрема:

  • обструкції верхніх дихальних шляхів;
  • розриви селезінки;
  • тяжкі тромбоцитопенії та гемолітичні анемії.

Лабораторна діагностика:

  • загальний аналіз крові;
  • імуноферментний аналіз (ІФА);
  • ПЛР-діагностика.

Профілактика інфекційного мононуклеозу полягає у тому, що хворих госпіталізують до інфекційного відділення або ізолюють вдома. Медичне спостереження за контактними особами з епідемічного осередку рекомендоване протягом 20 днів. Ефективність дезінфекції в осередку не доведена.

Особи, які недавно перенесли підтверджену ВЕБ-інфекцію або хворіли на мононуклеозоподібне захворювання, не повинні бути донорами крові та органів для трансплантації.

Інші новини