Знання, практика, психологічна стійкість: як посилити професійну спроможність фахівців у сфері ВІЛ
Сильна система ВІЛ-послуг починається з компетентних фахівців і потребує системної підтримки їхнього професійного та психологічного розвитку. Центр громадського здоров’я провів оцінювання професійної спроможності медичних працівників у сфері ВІЛ, щоб визначити сильні сторони та напрями, які потребують посилення під час планування програм безперервного професійного розвитку (БПР) для підвищення якості надання медико-соціальної допомоги.
В оцінюванні взяли участь 3403 медичні працівники з регіонів України.
Ключові результати
Оцінювання показало загалом достатній рівень професійної підготовки медичних працівників, водночас результати суттєво відрізнялися залежно від тематики та складності практичних завдань:
- 72 зі 100 — середній тестовий бал;
- 67,9% — середня частка правильних відповідей;
- 34% учасників набрали 80 і більше балів.
- частка правильних відповідей становила від 20% до 98%.
Які знання потребують посилення?
Складніші клінічні ситуації потребують додаткового відпрацювання. Серед напрямів, що потребують додаткової уваги, — визначення ключових та уразливих груп, тестування на ВІЛ за клінічними показаннями, окремі аспекти алгоритмів діагностики й лабораторного моніторингу, а також практичне застосування ДКП та підтримка прихильності до лікування
Тому надалі в програмах БПР планується поєднувати оновлення теоретичних знань із практикою — клінічними кейсами, ситуаційними завданнями, симуляціями та відпрацюванням алгоритмів прийняття рішень.
Професійна спроможність — це більше, ніж клінічні знання
Якість ВІЛ-послуг залежить не лише від професійних знань медичних працівників. Важливими складовими є:
- ефективна комунікація та консультування;
- людиноцентричний підхід;
- підтримка прихильності до лікування;
- емоційний інтелект і психологічна стійкість;
- здатність працювати в міжпрофесійній команді.
Оцінювання засвідчило значне психоемоційне навантаження медичних працівників в умовах війни: дві третини опитаних повідомили про часткове або суттєве зниження працездатності. Тому психологічна підтримка персоналу та профілактика професійного виснаження мають бути невід’ємною частиною розвитку професійної спроможності.
Результати оцінювання дають чіткий орієнтир: потрібне не просто більше навчання, а більш адресне та практико-орієнтоване навчання.
Програми БПР варто формувати на основі поєднання об’єктивних результатів оцінювання та освітніх потреб самих фахівців. Регулярне оцінювання професійної спроможності допоможе відстежувати динаміку, своєчасно виявляти нові потреби та оцінювати ефективність навчання.