Перейти до основного вмісту
Сьогодні виповнюється 32 роки з моменту трагічної аварії на Чорнобильській атомній електростанції
26.04.2018
12:00

Сьогодні виповнюється 32 роки з моменту трагічної аварії на Чорнобильській атомній електростанції

Сьогодні виповнюється 32 роки з моменту трагічної аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Це найбільша техногенна катастрофа в історії світової атомної енергетики.

Про жодну катастрофу ми не знаємо стільки, скільки про Чорнобильську. Але опубліковані дані не завжди правдиві, а деякі міфи про радіацію і небезпечність Чорнобильської зони існують досі.

26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався вибух, який повністю зруйнував реактор. Так звана активна стадія аварії тривала 10 діб. Весь цей час відбувалися надзвичайно інтенсивні викиди радіоактивних елементів. У тому числі - ізотопів урану, плутонію, йоду-131 (період напіврозпаду 8 днів), цезію-134 (період напіврозпаду 2 роки), цезію-137 (період напіврозпаду 30 років), стронцію-90 (період напіврозпаду 29 років). Ізотопи цезію-137, стронцію-90 стали тими основними дозоформуючими факторами і маркерами, за показниками яких в подальшому визначалась забрудненість територій. У перші дні аварії гарячий струмінь піднімався над зруйнованим 4-м енергоблоком на висоту понад кілометр, пізніше – на кілька сотень метрів, розносячи радіоактивний бруд далеко за межі промислового майданчика ЧАЕС.

Забруднення території після аварії на ЧАЕС мало транснаціональний характер і залежало від погодних умов. За офіційними даними, забрудненню піддалося понад 200 000 кв. км. Приблизно 70% всіх забруднень припало на території України, Білорусі і Росії. Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише сучасну Україну, Білорусь та Росію, які знаходилися поблизу ЧАЕС, але й Східну Фракію, Македонію, Сербію, Хорватію, Болгарію, Грецію, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехію, Словаччину, Нідерланди, Бельгію, Словенію, Польщу, Швейцарію, Німеччину, Італію, Ірландію, Францію (разом з Корсикою), Велику Британію та острів Мен. Слід врахувати те, що чим більша відстань від зруйнованого реактора, тим менша інтенсивність забруднення в зв’язку з тим, що більші частинки радіонуклідів важчі і природно осідали ближче, більш легкі розносились повітрям на дуже великі відстані. Окрім цього, велике значення мали опади з радіоактивних хмар, точніше їх локалізація. Тому 30-тикілометрова зона навколо ЧАЕС є більше геометричним поняттям, ніж терміном, який враховує щільність забруднення.

З самого початку аварії почались активні роботи з локалізації і ліквідації самої аварії, а пізніше і її наслідків. До робіт був залучений великий людський і матеріальний ресурс. До речі, і по сьогоднішній день, автори численних досліджень так і не дійшли спільної думки з приводу кількості самих ліквідаторів. За різними даними, у 1986—1987 роках у дезактивації території АЕС та місцевості, що прилягає до неї, були задіяні від 200 до 900 тисяч чоловік. Загальну кількість евакуйованих із забруднених територій також оцінюють по-різному — від 135 до 350 тисяч людей.

З того часу минає 32 роки, але визначити усі наслідки для людини та довкілля наука не може і досі. Деякі запитання так і залишаться без відповіді. До такого висновку дійшли вчені Наукового Комітету дії атомної радіації ООН у своєму звіті http://www.unscear.org/docs/reports/2008/12-55525_Report_2008_Annex_D_RUSSIAN.pdf

Тобто все те, що стосується детермінованих ефектів, - медицині зрозуміло, що ж до ефектів, які виникають на генетичному рівні (стохастичні), однозначно пов’язати їх з дією радіації внаслідок аварії на ЧАЕС не є можливим.

Але час не стоїть на місці і 32 роки після аварії це той час, за який пройшов період напіврозпаду основних дозоформуючих радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90. Про що це говорить? А це говорить про те, що радіаційна активність в зоні відчуження знизилась в 2 рази, тобто радіації стало в 2 рази менше. Багато територій знову можуть бути повернені в активне використання без обмежень, сама природа заліковує рани, нанесені їй людиною.

Радіаційна ситуація в Києві стабілізувалась і практично ввійшла в доаварійний період до 1 вересня 1986 року в зв’язку з повним розпадом радіоактивного йоду-131, який спершу після аварії був основним дозоформуючим радіонуклідом.

Стають меншими ризики від дії іонізуючого випромінення, пов’язаного з чорнобильською катастрофою як для людей, які працюють в зоні відчуження, так і для людей, які проживають на радіаційно забрудненій території. Це не говорить про те, що можна заспокоїтись. Навпаки, настав період для більш ґрунтовних робіт та досліджень впливу малих доз радіації на організм людини.

І пам’ятаймо про людей, які постраждали від найбільшої техногенної катастрофи, щоб ця трагедія ніколи не повторилася.

Інші новини