Комунікаційний штаб та рекомендації щодо комунікації тем ВІЛ, ТБ, ВГ та ЗПТ під час війни

Після повномасштабного вторгнення росії до України та початку активних бойових дій по всій країні та східних і південних областях зокрема, сфера охорони здоров’я стикнулася з рядом проблем. Один із напрямів, який потребував і потребує оперативного реагування на ситуацію, стосується забезпечення безперервного лікування соціально значущих захворювань, їх вчасну діагностику та профілактику.

Йдеться про доступ до програм лікування, тестування та профілактики ВІЛ-інфекції, туберкульозу, вірусних гепатитів та програм замісної підтримувальної терапії на період воєнного стану.

З метою консолідації зусиль та координації активностей на національному та регіональному рівнях в Україні, а також з метою узгодження єдиної та цілісної комунікації у цих сферах був створений та зараз діє комунікаційний штаб ДУ «Центр громадського здоров’я».

Комунікаційний штаб у своїй діяльності спирається на комунікаційні рамки, що були погоджені Міністерством охорони здоров’я, а також усіма партнерами та стейкхолдерами, що причетні до надання послуг у сфері ВІЛ, туберкульозу, вірусних гепатитів та замісної підтримувальної терапії.

Комунікаційні рамки визначають загальний аналіз ситуації по кожному з чотирьох вказаних вище напрямів під час війни, ключові теми та напрями, що потребують комунікації, перелік запланованих та запропонованих активностей, схему взаємодії між різними учасниками процесів, основні меседжі для комунікації та рекомендації щодо комунікації на теми ВІЛ, туберкульозу, вірусних гепатитів та замісної підтримувальної терапії під час війни.

Застереження та рекомендації для комунікації під час воєнного стану важливі не лише для організацій, які активно комунікують вказані теми, а і для інших партнерів та донорів. Передусім йдеться про безпеку пацієнтів та лікарів, яка може бути під загрозою у разі неакуратної комунікації — ми розуміємо, що ворог не дотримується правил ведення війни і вдається навіть до обстрілів цивільних, поранених тощо.

Тож комунікація має бути обережна та враховувати застереження наведені нижче:

1. Мапування адрес місця знаходження медичних закладів, що надають медичну допомогу або ліки — заборонена (йдеться про карти із розміщенням на ній ЗОЗ). Варто уникати геолокацій задля безпеки медичних працівників та пацієнтів. Краще прописувати більш загально, наприклад зазначаючи регіони чи міста та кількість закладів.

Адреси закладів охорони здоров’я чи закладів соціальної допомоги краще безпосередньо надавати через гарячі лінії, чат-боти або в особистій комунікації (за допомогою месенджера, листування чи телефоном). Також зібрані воєдино адреси ЗОЗ можуть бути розміщені на сайті ЦГЗ та інших установ у вигляді переліку адрес, оскільки інформація про розташування ЗОЗ у будь-якому разі наявна у мережі та потрібна пацієнтам для вільного доступу до медичних послуг.

2. Заборонено повідомляти прізвище, ім'я, по-батькові лікарів, кількість пацієнтів у закладах охорони здоров'я, кількість дітей. Заборонено писати про наявність поранених військових та їх кількість у медзакладах.

3. Не залучати на онлайн-заходи до виступу лікарів, що знаходяться на тимчасово окупованій території, задля їх безпеки.

4. Партнерам необхідно попередньо узгоджувати з ЦГЗ інформацію, інформаційні матеріали та усі заплановані комунікаційні активності, зокрема, ті, які повністю або частково грунтуються на даних ЦГЗ, побудовані з використанням даних ЦГЗ, згадуванням ЦГЗ, передбачають залучення ЦГЗ або вже реалізовані за участю ЦГЗ та які заплановано поширювати як у відкритих каналах комунікації на загал, так і для внутрішньої комунікації з міжнародними партнерами чи іншими організаціями за кордоном.

Це вимушена активність, яка пов’язана із потребою координувати активності партнерів на національному та регіональному рівнях з метою запобіганню дублювання активностей, а також із тим, що комунікація має бути єдиною та цілісною, щоб наша аудиторія розуміла куди звертатися у разі потреби. Також напрями ВІЛ, ТБ, ВГ та ЗПТ є стратегічними напрямами для України, тож важливо, щоб комунікація щодо цих тем не була використана проти нас російським агресором — саме для того існує потреба у погодженні матеріалів.

Про що не говоримо із ЗМІ та не комунікуємо публічно:

Заборонено говорити про військових поранених та полонених, їх кількість, порядок евакуації чи наявність у медичному закладі;
Під час розмови із журналістами та розміщенням інформації у соціальних мережах не називаємо назву лікарні, населеного пункту, де знаходиться заклад ( замінюємо словом медичний заклад на Львівщині, Київщині і тд);
Під час коментарів ЗМІ та у разі розміщення постів у соціальних мережах також не вказуємо прізвищ лікарів, поранених тощо та не відмічаємо геолокацію;
Якщо запитують про наявність поранених цивільних у лікарні, якщо є - підтверджуємо факт (так, у закладі є цивільні поранені, серед яких і діти (якщо є) кількість також не називаємо;
Знімати у моргах заборонено;
Не розповідаємо про можливі напрямки евакуації медичних закладів та кількість пацієнтів, яка наразі перебуває у лікарні.

Щодо комунікації військовими шпиталями, то наразі ЗСУ встановили наступні обмеження:

Не надавати коментарі засобам масової інформації, не публікувати відповідну інформацію у соціальних мережах та засобами відкритого зв'язку інформації про лікування поранених/евакуацію тощо;
Заклади охорони здоров'я в умовах воєнного часу є силами, які забезпечують обороноздатність країни та можуть стати ціллю для терористичного нападу країни-терориста, як це вже відбулося в кількох десятках лікарень України;
Надання коментарів для ЗМІ, публікація інформації у соціальних мережах може бути дозволена відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №73 (https://www.mil.gov.ua/content/mou_orders/nakaz_73_050322.pdf ) від 03.03.2022 виключно з дозволу військового командування/керівника військової адміністрації.

Поточні рекомендації поширюються не лише на учасників комунікаційного штабу або партнерів, що працюють у сфері надання послуг з ВІЛ, туберкульозу, вірусних гепатитів та замісної підтримувальної терапії. Такі рекомендації є загальними для всіх установ та організацій в сфері охорони здоров’я, оскільки вони покликані захистити лікарів та пацієнтів будь-якого закладу охорони здоров’я.