Перейти до основного вмісту
Класифікація психоактивних речовин
25.06.2022
09:36

Класифікація психоактивних речовин

Психоактивні речовини — це речовини, які при прийомі або введенні в організм впливають на психічні процеси, наприклад, сприйняття, свідомість, пізнання або настрій та емоції. До психоактивних речовин, окрім наркотиків, відносять також алкоголь та нікотин. 

Термін «психоактивний» не обов’язково означає, що речовина викликає залежність, а в повсякденному житті ми часто застосовуємо більш зрозумілі словосполучення, як-от «вживання наркотиків», «вживання речовин» або «зловживання речовинами». 

Виробництво, розповсюдження, продаж або використання багатьох психоактивних речовин у немедичних цілях контролюється або заборонено законом. 

Психоактивні речовини мають різні ступені обмеження доступності, залежно від ризику для здоров’я та терапевтичної корисності, і класифікуються відповідно до ієрархії розміщення у списках контрольованих речовин як на національному, так і на міжнародному рівнях.


Одна з класифікацій психоактивних речовин базується на групуванні їх за різними параметрами:

  • використання (медичне або рекреаційне);
  • вплив на організм;
  • джерело речовини (синтетична або рослинна);
  • правовий статус (легальний/нелегальний).


Стимулятори — це клас психоактивних речовин, які прискорюють передавання повідомлень між мозком і тілом. Механізм дії стимуляторів полягає насамперед у посиленні активації природних стимулюючих шляхів у мозку, зокрема, підсилення функції норадреналіну, адреналіну та дофаміну. Стимулятори можуть бути отримані з рослин (наприклад, кокаїн), синтезовані в лабораторії (наприклад, амфетаміни та метамфетаміни) або напівсинтезовані. 

Стимулятори можуть змусити людину відчувати себе більш збудженою, пильною, впевненою або енергійною через збудження центральної нервової системи. 

Вживання високих доз або передозування (гостра інтоксикація) стимуляторами може спричиняти серйозні серцево-судинні розлади, високу температуру, судоми, параною, надмірну тривогу та паніку, агресивність. 

Довготривале вживання стимуляторів може призводити до різкої втрати ваги, неспокійного сну, тривоги, депресії, підвищеного ризику інсульту. Крім того може швидко розвинутись толерантність (потреба вживати більш високі дози для отримання звичного ефекту) та психологічна залежність. 

«Синдром відміни» зазвичай проявляється в дратівливості, виснаженні, неспокійному сні, тривозі та депресії. 

Особливу небезпеку становить використання стимуляторів у поєднанні з іншими препаратами (рецептурними та без) через непередбачувані ефекти для здоров’я. Так, наприклад:

  • поєднання амфетамінів — одного з найбільш популярних видів стимуляторів — та деяких антидепресантів може призвести до підвищення артеріального тиску, що може спричинити серцеву недостатність, інсульт і судоми;
  • поєднання амфетамінів та алкоголю/бензодіазепінів — може призвести до передозування через суперечливі ефекти кожної психоактивної речовини;
  • поєднання амфетамінів з опіоїдами — може призвести до нерегулярного серцебиття та судом;

Синтетичні катинони (мефедрон, MDPV, меткатінон тощо) — ще одна популярна категорія стимуляторів відома під назвами «сіль», «мяу-мяу», меф, «спіди» тощо. Синтетичні катинони відносяться до так званих нових психоактивних речовин.  Наслідки від їх вживання можуть проявлятися в неспокійному сні, затуманеному зорі, запамороченні, пітливості тощо.

Більш високі дози цього класу наркотиків можуть призводити до болю в грудній клітині, високого кров’яного тиску, болю в шлунку/нудоти/блювання, тривоги та сильного бажання повторити вживання. Наслідки довготривалого та регулярного вживання синтетичних катинонів проявляються насамперед у неспокійному сні, втомі, зниженні настрою та навіть параної, можуть також призводити до руйнування м’язової тканини та ниркової недостатності.

Найбільш поширеними стимуляторами є амфетаміни, метамфетаміни (таблетований та кристалічний), кокаїн, синтетичні катинони, екстазі.


Емпатогени належать до різновиду стимуляторів. Вони посилюють почуття емпатії та доброзичливості до інших, а також підвищують відчуття соціальної прийнятності та зв’язку з іншими. Вони можуть підвищити дружелюбність і грайливість, але також призводять до перепадів настрою, зневоднення та депресії.

Після вживання емпатогенів можна відчути надмірне потовиділення, м’язові болі, прискорене серцебиття. Вживання високих доз емпатогенів може призвести до судом, ірраціональної поведінки, агресії, блювоти, зорових і слухових галюцинацій.

Регулярне вживання емпатогенів, зокрема, MDMA, може спричиняти проблеми з печінкою, концентрацією уваги та пам’яттю, депресію, часті застуди, почуття пригніченості, плаксивості, підвищення толерантності та потяг до вживання більших доз психоактивних речовин.

До найбільш поширених емпатогенів відносять MDMA, MDA, мефедрон, етилон.


Психоделіки (галюциногени) — це клас психоактивних речовин, які викликають зміни сприйняття, настрою та когнітивних процесів. Галюциногени можуть бути рослинного походження (деякі гриби та рослини, наприклад, шавлія, та їх екстракти) або можуть бути синтезовані. Це клас психоактивних речовин зазвичай поділяють на дві великі категорії: класичні галюциногени (наприклад, ЛСД) і дисоціативні препарати (наприклад, PCP).

Психоделіки впливають на всі органи чуття, змінюють мислення людини, відчуття часу та емоції. Ефекти варіюються від легкого відчуття розслаблення, запаморочення, ейфорії, покращення зору (бачення кольорів яскравіше), зорових порушень (рухомість поверхонь) до марення, зміненого сприйняття реальних подій, образів або справжніх галюцинацій.

Несприятливі ефекти від вживання галюциногенів: надмірна тривога, порушення оцінки простору та часу, психозоподібні стани, сплутаність свідомості, прискорене серцебиття, блювання. У разі передозування галюциногенами в людини може спостерігатися психоз, паніка, параноя. Наступного після вживання дня людина може відчувати ознаки депресії, втому, болі в м’язах і тілі.

Довготривале та регулярне вживання галюциногенів, наприклад, ЛСД, може призводити до погіршення психічного здоров’я та призводити до ризику розвитку психозів і тривожних розладів, порушення зору та порушення стійкого сприйняття галюциногенів (повторення певних переживань, пов’язаних із вживанням наркотиків), які можуть зберігатися впродовж року або довше після припинення тривалого вживання.

До галюциногенів можна віднести ЛСД, псилоцибін, мескалін,  251-NBOMe.


Дисоціативи — це клас галюциногенних препаратів, який характеризується викривленим чуттєвим сприйняттям і відчуттям відокремленості або відстороненості від оточення та себе.

Дисоціативні наркотики можуть спричиняти в споживачів зорові та слухові спотворення та відчуття дисоціації (відірваності від реальності). Використання дисоціативних препаратів також може викликати тривогу, втрату пам’яті та порушення рухової функції, включно з тремором тіла та онімінням, нудотою. Ці ефекти, які залежать від кількості вжитого препарату, також є непередбачуваними — зазвичай починаються протягом декількох хвилин після вживання і тривають кілька годин, хоча деякі користувачі повідомляють, що відчувають дію препарату протягом кількох днів.

Вживання високих доз дисоціативів може бути причиною проявів психотичних симптомів, які подібні до шизофренії, параної, призводити до агресії та жорстокості, проблем з диханням, амнезії. У разі вживання високих доз, наприклад, кетаміну, також повідомляють про відчуття майже повної сенсорної відстороненості, що порівнюють з передсмертним досвідом (NIDA).

Тривале вживання дисоціативів може викликати залежність, проблеми з мовленням, втрату пам’яті, депресію, суїцидальні думки, тривожність. Специфічного лікування розладів, пов’язаних із вживанням дисоціативів, — немає.

До таких препаратів можна віднести кетаміни, PCP (фенциклідин), DXM (дексометорфан). Усі ці речовини містяться у фармацевтичних препаратах (рецептурних та без) і застосовуються в медицині та ветеринарії.

Споживачі як класичних галюциногенів, так і дисоціативних наркотиків ризикують отримати серйозну шкоду для здоров’я через глибокі зміни сприйняття та настрою, які ці наркотики можуть спричинити (NIDA).


Канабіноїди — це будь-яка хімічна речовина, незалежно від структури чи походження, яка приєднується до канабіноїдних рецепторів тіла та мозку й має подібну дію до тих, що виробляються рослиною Cannabis Sativa. Три типи канабіноїдів, які вживають люди, є рекреаційними та синтетичними. Зазвичай використовується у формі висушеного листя та бруньок, висушеної смоли (гашиш) та концентрату.

Використання значної кількості канабіноїдів може призводити до збільшення частоти серцевих скорочень, пригальмованості рефлексів, погіршення пам’яті.

Регулярне та часте вживання продуктів коноплі призводить до розвитку толерантності, зниження когнітивних функцій, може призводити до розвитку астми та бронхіту.

Особливу небезпеку становлять синтетичні канабіноїди, які діють на ті ж рецептори мозку, що й активний інгредієнт канабісу, однак належать до класу нових психоактивних речовин. Відповідно ефекти та наслідки на здоров’я є небезпечнішими, ніж при вживанні канабісу, і мають набагато вищий потенціал для зловживання.

Синтетичні канабіноїди з’явилися порівняно недавно, однак набули широкого розповсюдження. Можуть бути відомі під назвою «спайс» або К-2.

Ефекти від вживання синтетичних канабіноїдів можуть включати труднощі з диханням, рабдоміоліз, прояви агресії, тривогу та надмірне збудження, втрату координації та психотичні ефекти, як-от тривожність, галюцинації, параноя.

Ознаками передозування є труднощі з диханням, сильна гіпертермія, нерегулярний пульс, гостре ураження нирок. Регулярне вживання синтетичних канабіноїдів може впливати на розвиток психічних захворювань, як депресія та психози, а також спричиняти когнітивні порушення та проблеми із серцем.

Найпоширеніші препарати: канабіс, синтетичні канабіноїди, канабідіол.


Депресанти — речовини, які пригнічують центральну нервову систему та можуть викликати різні ефекти від легкої седації до загальної анестезії. Найбільш поширеними для вживання речовинами цього класу є алкоголь, бензодиазепіни, барбітурати, які зазвичай є фармацевтичними препаратами синтетичного походження. Зокрема, бензодіазепіни широко використовуються для лікування тривожних розладів, безсоння, епілепсії або алкогольної залежності, однак через те, що ці препаратами мають значний потенціал до зловживання, їх призначають на короткий період. Водночас використання бензодіазепінів у немедичних цілях є досить поширеним.

Особливо небезпечними є поєднання алкоголю з бензодіазепінами, а також опіоїдів та бензодіазепінів. Такі поєднання через пригнічення дихання можуть призвести до передозування та, як наслідок, смерті. Симптомами передозування можуть бути надмірна сонливість, нечіткість мови, пригнічення дихання, утруднення мислення тощо. Надмірне вживання речовин цього класу можуть призводити до смертельних випадків.


Опіоїди — загальний термін, який стосується опіатів та їх синтетичних аналогів, які можуть бути повністю або напівсинтезовані. Цей клас психоактивних речовин у природі міститься в рослині опійного маку. Можуть викликати різноманітні ефекти, включно з полегшенням болю, також можуть викликати в деяких людей відчуття розслабленості, щастя або «підйому», водночас мають високий потенціал до зловживання.

Опіоїди можуть бути рецептурними ліками, які часто використовуються для знеболення через свої анальгетичні та седативні властивості, або це можуть бути так звані «вуличні наркотики», наприклад, героїн.

Вживання в немедичних цілях, неконтрольоване або тривале вживання опіоїдів може призводити до значних ризиків для організму насамперед через підвищення толерантності та розвитку залежності. Характерною ознакою залежності є сильний внутрішній потяг до вживання опіоїдів, що проявляється через порушення здатності його контролювати, збільшення пріоритету вживання над іншими видами діяльності, регулярне вживання попри шкоду чи негативні наслідки. Також можуть проявлятися фізіологічні особливості залежності, як-от підвищена толерантність до дії опіоїдів, симптоми відміни після припинення або скорочення вживання, або повторне вживання опіоїдів або фармакологічно подібних речовин для запобігання або полегшення симптомів відміни.

Передозування опіоїдами є однією з причин високої смертності серед споживачів. В усьому світі близько 500 тисяч смертей пов’язані з вживанням наркотиків. Понад 70% цих смертей пов’язані з опіоїдами, причому понад 30% смертей спричинені передозуванням.

У разі передозування опіоїдами застосовується Налоксон — препарат, який усуває його наслідки, якщо був вчасно застосований.

Основні клінічні симптоми передозування: звуження зіниць, непритомність та порушення дихання. Крім того може спостерігатися уповільнення мовлення, блідість шкіри, сонливість, холодний піт.

До найбільш поширених опіоїдів, які застосовуються в немедичних цілях, можна віднести: фентаніл, кодеїн, героїн, оксикодон, метадон.

Інші новини