Мікропластик та хімічні речовини, які впливають на ендокринну систему: нові загрози для здоров’я людей

Мікропластик виявляють у воді, відкладеннях на дні водойм, ґрунті, повітрі, пилу та навіть живих організмах. З довкілля він може потрапляти в організм людини через воду, їжу та повітря. 

Останні дослідження свідчать, що мікропластик зокрема може діяти як ендокринний дизраптор, тобто порушувати роботу гормональної системи людини. Тому поширення мікропластику, а також вплив окремих хімічних речовин на ендокринну систему потребують уваги системи громадського здоров'я.

У цьому матеріалі розповідаємо, чим відрізняються мікропластик та ендокринні дизраптори, як вони впливають на людину та як враховувати обмеження наукових даних, щоб рішення з профілактики були обґрунтованими. 

Що таке мікропластик 

Мікропластик — це дрібні частинки пластику розміром до 5 міліметрів. Ще дрібніші частинки, менші за одну тисячну міліметра (1 мікрометр), називають нанопластиком. 

Ці частинки можуть утворюватися внаслідок руйнування пластикових виробів під дією сонячного випромінювання, температури та механічного зношування або потрапляти у довкілля вже у дрібному вигляді. Серед джерел пластикові відходи, зношування синтетичного текстилю й автомобільних шин, промислові та побутові стоки. 

Що відомо про вплив мікропластику на здоров'я 

Огляд ВООЗ 2022 року проаналізував вміст мікро- та нанопластику в їжі, воді та повітрі. Дослідники дійшли висновку, що наявних даних наразі недостатньо, щоб повністю оцінити ризики для здоров’я людини. 

Виявлення мікропластику свідчить про наявність забруднення, однак  саме по собі не може слугувати доказом його негативного впливу на здоров’я. Водночас це не означає, що будь-який рівень впливу мікропластику є безпечним. Для оцінювання потенційних ризиків для здоров’я необхідні подальші дослідження. 

Як працюють ендокринні дизраптори 

Гормональна (ендокринна) система в організмі регулює ріст, розвиток, репродуктивну функцію, обмін речовин та інші фізіологічні процеси. Ендокринні дизраптори — це речовини, які надходять в організм ззовні та втручаються у роботу цієї системи, що призводить до несприятливих наслідків для здоров’я (як самої людини, так і її нащадків). Саме негативний вплив відрізняє ендокринні дизраптори від інших ендокринно активних речовин. 

Механізм дії 

Ендокринно активні речовини можуть імітувати дію природних гормонів, блокувати їхню взаємодію з рецепторами або змінювати синтез, транспорт і метаболізм гормонів. Однак імовірність виникнення несприятливих наслідків для здоров’я залежить від властивостей конкретної речовини, її кількості та дози, шляху, частоти й тривалості надходження, стану здоров’я, а також віку людини. Особливо небезпечним може бути вплив у період внутрішньоутробного розвитку, раннього дитинства та статевого дозрівання. 

Мікропластик і ендокринні дизраптори: у чому різниця 

Мікропластик та ендокринні дизраптори не є тотожними. Мікропластик може містити речовини, які мають ендокринні властивості, зокрема, деякі добавки й залишкові мономери, з яких утворюється полімер. Також його частинки можуть зв’язувати хімічні речовини на своїй поверхні. 

Дослідники розрізняють вплив самих частинок мікропластику і вплив речовин, які з ними пов'язані. Виявлення мікропластику не визначає дозу конкретної речовини та не доводить ендокринного ефекту. 

Звідки беруться ендокринно активні речовини і як вони потрапляють в організм 

Серед синтетичних речовин, які можуть впливати на гормональну систему, — бісфенол А, деякі фталати, поліхлоровані біфеніли, окремі пестициди та лікарські засоби. Їхню безпечність для людини оцінюють для кожної речовини окремо: властивості однієї речовини, наприклад, одного з фталатів, не поширюються автоматично на всю хімічну групу. 

Як ендокринно активні речовини опиняються у довкіллі 

У довкілля ендокринно активні речовини можуть потрапляти з викидами, стічними водами та відходами через: 

• промислові процеси; 
• застосування пестицидів; 
• окремі пластикові матеріали; 
• косметичні й побутові засоби; 
• фармацевтичні речовини.  

Як ендокринно активні речовини потрапляють в організм 

В організм людини такі речовини надходять із їжею та водою, під час вдихання повітря й пилу або через шкіру. Утім, виявлення речовини у довкіллі не означає, що є ризик для здоров’я. Для його оцінки потрібні дані про концентрацію, дозу, що надходить до організму, шлях, частоту й тривалість впливу, токсикологічні властивості та чутливість окремих груп населення. 

Деякі речовини здатні до біоакумуляції (накопичення в організмі). До них належать: інсектицид ДДТ і деякі продукти його перетворення, поліхлоровані біфеніли, окремі полібромовані дифенілові ефіри та окремі пер- і поліфторалкільні речовини (PFAS). Стійкість, накопичення та ендокринні ефекти оцінюють для кожної речовини окремо. 

Моніторинг та оцінка ризику для здоров’я 

В Україні загальною організаційною основою є наказ МОЗ України від 01.09.2025 № 1373, яким затверджено Порядок проведення оцінки ризиків для здоров’я та санітарно-епідемічного благополуччя населення та проведення за результатами такої оцінки відповідних профілактичних, обстежувальних, консультаційних та інших заходів. 

Для кількісної оцінки ризику впливу мікропластику потрібні надійні дані про характеристики частинок, рівні забруднення, шляхи та величину надходження до організму, а також залежність несприятливого ефекту від дози. Загальний порядок оцінювання не замінює цих даних. 

Напрями подальшої роботи 

Для формування доказової політики у цій сфері необхідно: 

• розпочинати з пілотних досліджень, чітко визначаючи об’єкти дослідження, потенційні джерела забруднення та групи населення, які можуть зазнавати впливу; 
• уніфікувати методики відбору й аналізу проб, забезпечувати запобігання випадкового забруднення зразків і належний контроль якості вимірювань; 
• розвивати лабораторну спроможність щодо кількісного визначення частинок мікропластику та ідентифікації полімерів; 
• накопичувати національні дані про рівні експозиції, зокрема для чутливих груп  населення та працівників, які можуть зазнавати професійного впливу; 
• досліджувати пов’язані з пластиками хімічні речовини, їх міграцію з пластику в організм людини та об’єкти довкілля, та використовувати результати для оцінки ризику і вдосконалення методичної та нормативної бази; 
• після імплементації положень Директиви (ЄС) 2020/2184 Європейського Парламенту та Ради від 16 грудня 2020 року про якість води, призначеної для споживання людиною, доповнити систему моніторингу якості питної води даними про вміст мікропластику, з урахуванням науково обґрунтованих методів його визначення та подальшого оцінювання значущості отриманих результатів, а також результатів оцінювання ризиків для здоров’я населення. 

Що кожен може зробити вже сьогодні 

Щоб зменшити вплив мікропластику та ендокринних дизрапторів і їх кількість у довкіллі:  

• використовуйте пластикові вироби й харчову упаковку за призначенням, дотримуючись інструкцій виробника; 
• нагрівайте їжу у пластиковій тарі лише якщо вона призначена для цього; 
• зменшуйте використання непотрібних одноразових пластикових виробів; 
• належно збирайте й передавайте відходи на утилізацію або переробку; 
• не спалюйте пластик; 
• використовуйте хімічні засоби, зокрема для захисту рослин, відповідно до інструкції.