Посттравматичний стресовий розлад: як розпізнати та що робити?

Гострий  стресовий  розлад  (ГСР)  та  посттравматичний  стресовий  розлад  (ПТСР)  – психічні розлади,  що  розвиваються  у  деяких  людей  після  травматичних  подій.  Це можуть бути  природні  та  техногенні  катастрофи,  обстріли,  бомбардування,  інші  загрози  життю  під  час  війни,  сексуальне  або  фізичне  насилля, ДТП тощо.  Події  мають  бути  пов’язані  із  загрозою  для  власного  життя  або  іншої  людини,  фізичної  недоторканності та обумовлювати сильний страх, безпорадність чи жах.

Гостра реакція на стрес – тимчасовий   розлад,  який   розвивається   в   людини   без   будь-яких   інших   проявів   психічних   розладів   у  відповідь  на  незвичайний  фізичний  або  психічний  стрес  і  зазвичай  стихає  через кілька годин або днів.

ПТСР визначається  як  відстрочена  або  затяжна  реакція  на  стресогенні  події  чи  ситуації  винятково  загрозливого  або  катастрофічного  характеру, які можуть зумовити дистрес майже в будь-кого.

Базові симптоми ПТСР та ГСР:

• повторне  переживання – нав’язливі  тривожні  спогади  про  подію,  яка   травмувала;  нічні жахи;  інтенсивні   психологічні   страждання   або соматичні реакції: пітливість, прискорене серцебиття та паніка при нагадуванні про цю подію;
• уникнення  й  емоційне  заціпеніння – уникнення  занять,  місць,  думок, почуттів або розмов, пов’язаних із подією; обмежені емоції; втрата  інтересу  до  звичайної  діяльності; почуття  відстороненості від інших;
• надмірне  збудження – безсоння,  дратівливість,  труднощі  з  концентрацією   уваги,   постійна настороженість, старт-рефлекс.

Щоб  діагностувати  ПТСР  або  ГСР,  симптоми  мають  спричиняти  значний  дистрес  або  суттєво  погіршувати  соціальну  або  професійну  діяльність  і   не   бути   пов’язаними   з   фізіологічним   впливом   психоактивних   речовин   або іншими захворюваннями.

ГСР  та  ПТСР – розлади,  з  якими  людині  може  допомогти лише фахівець. Отже,   насамперед ми маємо   порадити людині  звернутися   до  сімейного  лікаря для  координації подальших  дій  або  ж  до  психолога  чи психотерапевта.

Матеріал підготовлено за інформацією посібника Центру громадського здоров’я "Духовна та психологічна підтримка під час війни".

Електронна версія – за посиланням:

Православна Церква України: https://cloud.phc.org.ua/index.php/s/7NC85zewPbQNTeo

Українська Греко-Католицька Церква: https://cloud.phc.org.ua/index.php/s/LagyJQZJgFgLDfw

Посібник розроблено в рамках проєкту міжнародної технічної допомоги "Надання підтримки Центру громадського здоров’я МОЗ України для зміцнення та розбудови спроможності  системи  охорони здоров’я для здійснення кращого моніторингу, епідеміологічного нагляду, реагування на спалахи захворювання та їхньої профілактики" за підтримки Центрів контролю та  профілактики захворювань США (CDC) Департаменту  охорони  здоров’я та соціального забезпечення США (DHHS).