Слова, які допомагають: чому важливо говорити про туберкульоз без стигми

Іноді хибні упередження оточуючих стають додатковим випробуванням для людини, яка передусім потребує медичної допомоги, розуміння та підтримки, як у випадку з людьми, які хворіють на туберкульоз чи лікуються від нього. Людину не визначає діагноз. І жоден діагноз не має ставати приводом для осуду.

Саме тому так важливо говорити про туберкульоз і людей, які проходять лікування, правильно.

Мова формує наше ставлення до інших. Ототожнюючи людину з її діагнозом, ми зводимо її особистість до хвороби. Але за діагнозом завжди стоїть людина: зі своєю історією, мріями, почуттями та планами на майбутнє.

Чому стигма небезпечна

Туберкульоз — це інфекційна хвороба, тому захворіти може кожен. Утім, в наш час їй можна запобігти, а людину, яка захворіла на туберкульоз, вилікувати. Проте страх і суспільні упередження нерідко стають додатковими перешкодами на шляху до одужання.

Через стигму люди можуть:

відкладати звернення до лікаря зі страху осуду;

приховувати симптоми або діагноз навіть від тих, хто міг би підтримати;

відчувати сором, провину, самотність і психологічний тиск;

стикатися з дискримінацією на роботі, у навчанні чи повсякденному житті;

залишатися без необхідної емоційної та соціальної підтримки.

Важливо пам’ятати: туберкульоз не є приводом для звинувачень та стигми.

Як говорити коректно й підтримувально

Дестигматизація починається не з ідеального словника, а дестигматизуюча лексика — це не заборона певних слів заради правил. Це насамперед повага до гідності людини та усвідомлення впливу наших висловлювань.

Ось кілька простих принципів, які варто застосовувати щодня:

Говоріть про людину, а не про її діагноз

Не «хворий на туберкульоз» як єдине визначення особистості, а «людина, яка хворіє на туберкульоз» або «людина, яка лікується від туберкульозу».

Не звинувачуйте й не шукайте винних

Замість «Як ти міг/могла захворіти?» краще запитати: «Як ти почуваєшся? Чи потрібна тобі підтримка?»

Не поширюйте міфи та залякування

Туберкульоз не передається через рукостискання, спільний посуд чи дотики. Основний шлях передачі — через повітря, коли людина з активною формою туберкульозу легень виділяє збудник під час дихання, кашлю чи розмови. Ризик передачі залежить від конкретних обставин, а рекомендації щодо профілактики та контактів варто узгоджувати з медичними фахівцями.

Поважайте приватність

Діагноз людини — це її особиста інформація. Не розповідайте про нього іншим без згоди людини, не поширюйте чуток і не перетворюйте чужу історію на тему для обговорення.

Підтримуйте замість того, щоб жаліти чи засуджувати

Іноді найкраще, що можна сказати: «Я поруч», «Ти не маєш проходити через це наодинці», «Як я можу допомогти?»

А якщо вже сказали щось стигматизуюче?

Кожен із нас може помилитися або використати вислів, про вплив якого раніше не замислювався. Важливо не виправдовуватися фразою «Я ж нічого поганого не мав/мала на увазі», а бути готовими почути іншу людину, перепросити й змінити власну мовну звичку.

Ми не завжди можемо контролювати обставини, у яких опиняються інші люди. Але ми можемо контролювати те, що говоримо. Говорімо так, щоб не створювати бар’єрів там, де потрібна підтримка. Обираймо слова, які допомагають.