“У лікарні були важкі пацієнти, які навіть не могли спуститись в укриття”: як протитуберкульозний заклад Харкова впорався з викликами війни

У перший день повномасштабного вторгнення російські війська з'явилися у передмісті Харкова. Декілька місяців поспіль місто страждало від постійних обстрілів ворожої артилерії, а частина громад Харківщини тривалий час залишалися під окупацією. Попри виклики воєнного часу та небезпеку, Харківський протитуберкульозний диспансер безперервно продовжував роботу і піклувався про кожного, хто звертався за допомогою. Історія лікарів ще одного протитуберкульозного закладу в рамках спецпроекту “Загартовані найвищим гартом”, який присвячений фахівцям фтизіатрії.

Персоналу не вистачало, люди рятувались від війни

Коли почалась війна, директор закладу Ірина Калмикова (на фото зліва) терміново прибула на робоче місце. Вона мала забезпечити надання медичної допомоги навіть у такій надзвичайній ситуації. Персонал був більшою частиною відсутній, люди рятувались від війни, і вона з розумінням ставилась до цього. Однак пацієнтів треба було забезпечити ліками на тривалий період для евакуації, а деяким потрібен був постійний догляд. У підвалі одразу облаштували найпростіше укриття для персоналу та пацієнтів, де можна було переховуватись під час ворожого артилерійського обстрілу. У лікарні були важкі пацієнти, які не могли навіть спуститись до укриття, тому їхні ліжка у палатах відсунули від вікон, а вікна обклеїли плівкою.

Потрібно було вирішити питання щодо пацієнтів і персоналу з тих відділень, що розташовувались у інших частинах міста і області. Директорка розпорядилася зосередити персонал і пацієнтів з усіх відділень у основній будівлі закладу. Частина персоналу тривалий час жила в лікарні, бо не було кому замінити, не було транспорту, в когось були пошкоджені обстрілами домівки. У перші дні війни підрядники не могли доставити до диспансеру медикаменти та продукти, тому хліб для пацієнтів та персоналу пані Ірина купувала власним коштом. З першого дня війни кожного дня під пострілами, вибухами, ризикуючи життям вона залишилась на робочому місці, переймалась за кожного працівника, кожного пацієнта, кожну людину. Їй вдалось зібрати команду незламних героїв, які так само як їх керівник, не залишили свої обов’язки у важкі часи.

Могла б виїхати в безпечне місце, однак залишилась допомагати людям

Світлана Тягло (на фото праворуч) - лікар-фтизіатр амбулаторно-поліклінічного відділення. Вона сама виховує сина і могла б виїхати в безпечне місце на початку війни. Але натомість пані Світлана продовжила виконувати свою роботу і навіть більше. Залишившись одна на амбулаторному прийомі, пані Світлана весь час продовжувала видавати ліки для амбулаторного лікування, консультувати дорослих і дітей. Лікарка переймалась, щоб кожен пацієнт продовжував безперервний прийом препаратів, що дуже важливо для лікування туберкульозу, і передавала ліки через родичів пацієнтів, формувала та відправляла посилки з препаратами та гуманітарною допомогою. В умовах нестачі персоналу їй доводилося опікуватись і стаціонаром.

Зараз заклад продовжує працювати і надавати необхідну допомогу людям з туберкульозом: забезпечено безперебійну поставку лікарських препаратів, впроваджено відеоконтрольоване лікування і організовано роботу ДОТ кабінетів. Після деокупації Ізюмського району Харківщини у доступному для населення місці відновили роботу амбулаторного відділення у м. Ізюм. Закладу вдалось також впровадити в роботу використання інноваційних коротких схем лікування рифампіцин-стійкого туберкульозу режимом BPaL (лікування 3 препаратами 6 місяців замість 18-24 місяців).

Ознайомитись з іншими матеріалами спецпроекту:

Поруч з війною ми навчились жити: як протитуберкульозний заклад Донеччини продовжує мужньо працювати на лінії вогню - https://bit.ly/3K2ZBcd
Із фтизіатрії у фронтові капітани: історія рівненського хірурга, який рятує життя українських бійців - https://bit.ly/3lPiKGj
“Ми не розділяли день і ніч, у лікарні доводилось жити”: у Миколаївському фтизіопульмонологічному центрі розповіли про труднощі роботи у воєнний час - https://bit.ly/42uxpr6