Який перелік медичних послуг мають отримувати люди, які живуть із ВІЛ або мають підозру на ВІЛ

5 березня 2021 року відбувся вебінар на тему «Надання послуг у рамках ПМГ 2021. Діагностика, лікування та супровід осіб із ВІЛ та підозрою на ВІЛ». Разом із Центром громадського здоров’я в ньому брали участь представники Міністерства охорони здоров’я України, Національної служби здоров’я України та Центру з контролю та профілактики захворюваності США в Україні (CDC).

Вебінар був присвячений передусім програмі медичних гарантій 2021 року та медичних послуг, що до неї входять. До переліку медичних послуг, які медичні заклади мають надавати людям, які живуть із ВІЛ або мають підозру на ВІЛ, відповідно до їхніх медичних потреб, входять:

Тестування на вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) та консультаційний супровід пацієнта на всіх етапах тестування;
Лабораторні аналізи (загальні аналізи крові, сечі, тест на визначення CD4 тощо);
Повний медичний супровід ВІЛ-позитивних людей (обстеження, призначення антиретровірусної терапії, лікування опортуністичних захворювань та контроль перебігу ВІЛ-інфекції тощо);
Дослідження зразків крові дітей, які народилися у ВІЛ-позитивної матері, на вірусне навантаження, а також медичний нагляд дітей віком до 18 місяців, чий діагноз ще на стадії підтвердження;
Направлення пацієнтів до вузькопрофільних медичних фахівців: вторинна та третинна ланка медичної допомоги;
Консультування членів родин і близьких людей, які живуть із ВІЛ, щодо доконтактної профілактики ВІЛ, питань сім’ї, репродуктивного та сексуального здоров’я;
Повний медичний супровід вагітних ВІЛ-позитивних жінок та профілактика передачі вірусу від матері до дитини;
Організація та проведення медикаментозної доконтактної, постконтактної профілактики ВІЛ.

Учасники вебінару також обговорили умови закупівлі медичних послуг. Тариф на медичні послуги з діагностики, лікування та супроводу осіб із ВІЛ з 1 липня 2021 встановлюється як капітаційна ставка.

Капітаційна ставка — розмір оплати за медичне обслуговування одного пацієнта незалежно від кількості фактичних звернень пацієнта за медичною допомогою протягом визначеного періоду. Станом на зараз вона майже повністю покриває програмний компонент ВІЛ, але все ще потребує додаткового фінансування.

Ще одна з тем, яка піднімалася до обговорення на вебінарі, — це зміни до Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», які стосуються подолання стигматизації ВІЛ-позитивних людей. А також зміни до наказу № 585 МОЗ України.