Перейти до основного вмісту
Експертний круглий стіл з діабету
21.11.2018
13:30

Експертний круглий стіл з діабету

Минулого тижня до Всесвітнього дня діабету, окрім прес-конференції та запуску інформаційної кампанії, Центр громадського здоров’я МОЗ України організував експертний круглий стіл, щоб актуалізувати проблематику діабету в нашій країні та створити дорожню карту реалізації Національного плану заходів щодо неінфекційних захворювань у сфері діабету.

Участь у заході взяли представники ЦГЗ, Міністерства інформаційної політики, Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України, Української діабетичної федерації.

На порядок денний було винесено такі питання:

  • шляхи подолання низького рівня діагностики діабету (50% хворих на діабет ІІ типу не знають про свій діагноз);
  • необхідність більшої поінформованості населення про загрозу діабету, його симптоми, профілактику;
  • можливості збереження якості життя за умови дотримання правил контролю діабету (спосіб життя, супровід діабету, соціалізація);
  • надання інтегрованих послуг із підтримки пацієнтів з боку держави;
  • прийняття рішень у рамках реалізації Національного плану заходів щодо неінфекційних захворювань у сфері діабету.

Під час круглого столу учасники обговорювали діабет ІІ типу — як найбільш поширений у суспільстві (понад 90% усіх випадків). При цьому він є недодіагностованим, адже близько половини людей не знає, що живе з діабетом ІІ типу.

Як зазначила Ольга Донцова, керівниця відділу промоції здорового харчування та фізичної активності Центру громадського здоров’я МОЗ України, щоб зупинити поширення захворюваності, треба провести багаторічну тривалу інформаційну кампанію для підвищення обізнаності населення щодо недуги та запобігання їй. Зараз потрібно визначити, яким чином краще організувати інформаційну діяльність щодо профілактики діабету і які дієві інструменти можуть бути використані вже завтра.

Одна з ключових пропозицій, яку озвучила наша колега, стосується зміни нормативно-правової бази стосовно шкільного харчування: «Шкільне харчування в навчально-виховних закладах сьогодні регулюється нормативними актами, які не відповідають сучасним дослідженням та міжнародному досвіду, зокрема, постановою КМУ № 1591 від 22 листопада 2004 р. та наказом МОЗ № 931 від 29 жовтня 2013 р. Ці документи були створені у 2001 і 2004 р. з незначними змінами у 2013 і 2016 рр., але ці зміни не відображають сучасних реалій, норми є застарілими з точки зору науки, практики, урахування нових стандартів (не враховані особливості людей з алергіями, харчовими непереносимостями, будь-якими захворюваннями метаболічного характеру). Ці регламенти, наприклад, дають дітям по 350–400 г пшеничного хліба на день, що не відповідає Тарілці здорового харчування і національним рекомендаціям зі здорового харчування, які були затверджені МОЗом у грудні 2017 р. Насамперед, перед тим як покращувати інформаційну обізнаність педагогів, учнів і батьків, потрібно надати сучасні регламенти для їхньої діяльності. І для цього провести зміни нормативно-правової бази для шкільного дитячого харчування і харчування в лікувальних закладах».

Втілення цих змін — у межах компетенції місцевої влади. За наявності нормативних документів національного рівня і регламентів щодо шкільного харчування реалізовувати програми мають об’єднані територіальні громади. Фінансування шкільного харчування — це відповідальність місцевої влади, яка показує або свою успішність і впливовість, або недостатню активність в одному з напрямів своєї діяльності.

Після того як МОЗ підготує регламенти, ця інформаційна кампанія має поширитися у регіонах. І для місцевої влади це буде або козир, щоби показати впливовість та успішність, або пропущений сегмент активності, який негайно зауважать опоненти.

Валентина Очеретенко, голова ради Української діабетичної федерації (УДФ), член робочої групи з профілактики діабету, наголосила: «Наше завдання — зробити так, щоб люди не вмирали від діабету. Для цього нам потрібно проводити діагностику якомога раніше. Недостатньо працювати лише із сімейними лікарями. Ми повинні працювати з населенням. Саме для цього, щоб люди розуміли, що таке діабет, наскільки важливо виявляти його вчасно, ми ініціювали і ЦГЗ підтримав Рік діабету в Україні.

Міжнародна діабетична федерація, яка щороку обирає тему Всесвітнього дня діабету, обрала два роки поспіль тему „Діабет і сім’я“. Сім’я для виявлення діабету — найважливіша інституція. І коли ми говоримо про сім’ю, то ми говоримо і про сімейного лікаря, тому що він знає все про родину і стає для родини майже членом сім’ї. Він допомагає в тому числі і вчасно виявити діабет. Нам потрібно об’єднати всі зусилля, щоб якомога ширше інформувати населення про діабет.

Протягом року ми розпланували на кожен місяць теми, на яких ми будемо фокусуватись. Наприклад, цей місяць — діабетична просвіта. І ми будемо використовувати ЗМІ, соцмережі, всі доступні канали, щоб досягти якомога ширшого кола осіб і достукатися практично до кожного».

На думку Любові Соколової, керівниці відділу діабетології Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України, потрібно розділити інформаційні впливи на різні категорії людей: «Безумовно, населення має знати, що таке цукровий діабет, через всі доступні канали комунікацій (телебачення, соцмережі, газети, інформаційні матеріали в загальнодоступних місцях, магазинах тощо), щоби люди почали замислювався, що таке діабет взагалі. Людина сама має бути зацікавлена в тому, щоб виявити у себе можливі хвороби, і йти до сімейного лікаря, якщо в неї є якісь симптоми або якщо вона належить до групи ризику.

Важливо впроваджувати такі інформаційні навчальні програми ще зі школи. Адже неправильний спосіб життя починається з дитинства. Тому слід навчати дітей здоровому способу життя, і зокрема профілактики діабету. У школах має бути освітня політика, а також інформаційні матеріали зі здорового способу життя. Діти не повинні сприймати похід у „МакДональдз“ як свято — так формується неправильна домінанта.

Також потрібні навчальні інформаційні матеріали, спрямовані на медперсонал, сімейних лікарів, патронажних медсестер (інфоматеріали, спеціальні курси, школи, вебінари), школи для пацієнтів на базі сімейного лікаря тощо)».

Надія Карапиш, представниця районної діабетичної організації Вишгородського району Київської області, член Української діабетичної федерації, розповіла історію своєї родини, яка, на жаль, є ілюстрацією всіх прогалин у супроводі діабету в Україні: «Фраза „у вашої дитини діабет ІІ типу“ прозвучала в нашій родині 16 років тому, коли моєму онуку було 14 років. Це прозвучало як вирок. Гострою ця тема стала для нас тому, що в нас були абсолютно відсутні знання про сам діабет, про його наслідки. Дуже шкода, що інформація про діабет мого онука поступила вже на стадії захворювання.

Він відпочивав у санаторії в Одесі, стан його здоров’я в другій половині перебування був незрозумілим, важким. Як з’ясувалось пізніше, в нього була постійна сухість в роті, відчуття спраги, часте сечовипускання, втрата ваги, блювота. Приїхав додому зовсім схудлим, втомленим. Звернення до лікаря тоді теж нічого нам тоді не дало. Лікарі казали про зміну клімату, адаптацію, пропонували вивезти дитину на природу, пропити воду. Правда, дали направлення на аналіз крові. Але результатів ми вже не дочекались, тому що в цей день швидка відвезла його в реанімацію.

Зараз ми проаналізували, що страждання дитини багато в чому можна було полегшити, якби вихователь вчасно помітила, як змінився його стан здоров’я, якби лікар вчасно помітила симптоми діабету і вчасно вжила відповідних заходів, ну і, звичайно, якби сама родина знала про ці симптоми. У нас не було ні спадковості, ні стресів, ми не можемо визначити, і лікарі нам не можуть сказати, звідки взявся діабет. Ми всі були в страху, не знали, як жити далі, що робити, але усвідомлювали, що діабет невиліковний.

Це не хвороба, а особливий спосіб життя. Потрібно було самим усвідомити, що потрібно жити по-новому, більш відповідально, і навчити цього дитину. Багато чого довелося змінити і в родині, перейшли до більш здорового харчування, допомогли йому подолати страх. Ми проводили бесіди із його друзями, однокласниками, пояснювали медсестрі в школі. На цьому етапі нам дуже допомогла Українська діабетична федерація.

Зараз я працюю в районному центрі соціальних служб дітей і молоді, ми допомогли батькам створити діабетичну громадську організацію в районі, і ця організація увійшла до складу Української діабетичної федерації. Допомога буле неоціненна. Моральна, літературою, знаннями. Ми вчили дитину, що повноцінне життя з діабетом — цілком можливе. На сьогоднішній день населення недостатньо обізнано про проблему діабету».

Олександр Коротич, начальник відділу координації наукових досліджень Центру громадського здоров’я МОЗ України, зазначив, що 50% всіх неінфекційних захворювань зумовлено поведінковими факторами. Якщо говорити про формування здорового способу життя нації та залучення громадськості, то ці знання закладають ще у школі. Тому слід адвокатувати введення курсу зі здорового харчування для вчителів на кафедрах післядипломної освіти або підвищення кваліфікації. Вони можуть це передавати своїм учням, а діти формуватимуть своє подальше здоров’я і здоров’я своїх дітей у майбутньому.

«Для вирішення питання виявлення нових випадків діабету потрібно розуміти, яка поширеність. У нас планується дослідження ВООЗ за підтримки Світового банку (дослідження STEPS), де ми будемо заміряти підвищену глюкозу. Це буде репрезентативне дослідження для населення 18–65 років, ми зрозуміємо, які в нас групи ризику і хто дійсно приймає ліки від діабету, ми зможемо зрозуміти поширеність діабету і поширеність груп ризику (які мають підвищений рівень цукру, але не знають про це)», — зазначив Олександр Коротич.

Він також виступив з ініціативою створення реєстру пацієнтів ІІ типу, в який можуть бути закладені соціально-демографічні показники (вік, стать, проживання), щоб зробити дослідження поширеності діабету і груп ризику. Потім для цих же груп можна планувати інформаційні кампанії та відстежувати їхню ефективність.

Геннадій Семенченко, керівник служби зв’язків з громадськістю Міністерства інформаційної політики, підтримав проведення широких інформаційних кампаній, запропонував для прес-конференцій послуги «Укрінформу», каналу іномовлення UA.TV, а також висловив готовність сприяти поширенню контенту про діабет і з інших питань громадського здоров’я із використанням квот міністерства на розповсюдження інформаційних матеріалів соціальної реклами.

 

Інші новини