Емпірична антибіотикотерапія: що має знати лікар до визначення збудника інфекції

Лікування антибіотиками повинно розпочинатися у разі наявності в пацієнта лабораторно підтвердженої або ж із високою ймовірністю підозрюваної бактеріальної інфекції — не вірусної, не грибкової, а саме бактеріальної. Точно визначити бактерію можна після бактеріального дослідження біологічного матеріалу від пацієнта. Докладніше, коли таке дослідження треба проводити, вказано у Стандарті медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою» (далі — Стандарт).

Водночас у лікаря повинна залишатися можливість оперативно та обґрунтовано призначити емпіричну антибіотикотерапію, адже своєчасність — важливий принцип раціонального використання антибіотиків. 

Тож емпірична антибіотикотерапія передбачає початок лікування до точного встановлення етіології захворювання (ідентифікації інфекційного збудника) з урахуванням відомих даних на момент огляду. У стаціонарах перед початком емпіричної антибіотикотерапії обов’язково виконується забір біологічного матеріалу для бактеріологічного дослідження, щоб паралельно з проведенням емпіричної терапії встановлювався етіологічний збудник. 

Як лікар обирає антибіотик, коли збудник іще не відомий

Під час вибору антибіотика необхідно зважати на: 

• ймовірність інфікування певним мікроорганізмом;
• ймовірність антимікробної резистентності збудника; 
• ризики можливих побічних реакцій; 
• супутні захворювання; 
• вік людини; 
• імунний статус; 
• дані локальної антибіотикорезистентності (кумулятивні антибіотикограми).

Офіційні рекомендації та стандарти 

Кумулятивні антибіотикограми є надзвичайно важливим і корисним інструментом під час вибору препарату для емпіричної антибіотикотерапії. Ознайомитися з рекомендаціями та примірними стандартами операційних процедур, як розробити та використовувати кумулятивні антибіотикограми, ви можете у розділі «Кумулятивні антибіотикограми» на сайті Центру громадського здоров’я.

За Стандартом, вибираючи антибіотик, лікар має врахувати:

• типи/групи пацієнтів з інфекційними захворюваннями; 
• ризик наявності множинної антимікробної резистентності; 
• очікуваний терапевтичний ефект проти найбільш імовірного інфекційного агента (залежно від анатомічної локалізації осередку запалення); 
• можливу стійкість патогену до обраного антибактеріального препарату;
• умови виникнення захворювання бактеріальної етіології (госпітальна/позагоспітальна). 

Будь-яке призначення антибіотиків має бути ретельно зважене та обґрунтоване в історії хвороби. 

За можливості застосовуйте антибактеріальну монотерапію 

У всіх клінічних випадках емпіричне лікування має бути спрямоване на вибір антибактеріальної монотерапії, коли це можливо.

Якщо ж призначено кілька антибактеріальних препаратів, їх треба замінити одним препаратом протягом 72 годин після отримання результатів щодо етіологічного збудника та визначення його чутливості до антибіотиків (проведення деескалації терапії). Докладніше про це читайте у Стандарті.