Медичні огляди: їхні види та важливість
Згідно із Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров’я" кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. У статті 10 "Обов’язки громадян у галузі охорони здоров’я" зазначено: "…у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення".
Медичний огляд працівників, з одного боку, можна розглядати як медичну процедуру, а з іншого – як механізм з’ясування можливостей працівника виконувати роботу без шкоди для свого здоров’я, передбачений законодавством про працю.
Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246, визначено види медичних оглядів працівників.
Працівники, зайняті на важких роботах, роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці чи тих, де потрібен професійний відбір, мають проходити попередні та періодичні медогляди відповідно до статті 169 Кодексу законів про працю України та статті 17 Закону України "Про охорону праці". Такі медогляди ще називають трудовими.
Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №246, визначено види медичних оглядів працівників:
Попередній (під час прийняття на роботу) медичний огляд проводиться для того, щоб з’ясувати, чи не буде професія шкодити здоров’ю людини, чи немає у людини захворювань. Тобто провести визначення стану здоров’я та можливості виконання без погіршення стану здоров’я професійних обов'язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу; виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, попередження виробничо зумовлених професійних захворювань (отруєнь) та виробничого травматизму, який може бути викликаний погіршенням стану здоров’я працівників.
Періодичні медичні огляди проводяться регулярно раз на два роки (для деяких категорій працівників щорічно) з метою виявлення загальних та виробничо зумовлених захворювань, не сумісних з професією, або виявлення ранніх ознак професійних захворювань (отруєнь), забезпечення динамічного спостереження за станом здоров’я працівників і можливістю продовжувати роботу в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу; а також для профілактики та запобігання професійним захворюванням та виробничому травматизму, який може бути викликаний погіршенням стану здоров’я працівників.
Позачерговий медичний огляд працівників проводиться для об’єктивного визначення ймовірності впливу умов праці на погіршення стану здоров’я працівника, або за потреби – визначення змоги виконувати працівником певних видів робіт.
Цільовий медичний огляд проводиться з метою виявлення деяких небезпечних захворювань. Основним завданням цільових медичних оглядів є раннє виявлення низки захворювань (туберкульозу, злоякісних новоутворень, хвороб системи кровообігу, органів дихання, гінекологічних та інших). Їх проводять або шляхом одномоментних оглядів в організованих колективах, або шляхом оглядів всіх осіб, що звертаються по медичну допомогу у відповідні лікувально-профілактичні установи.
Окремої уваги заслуговує висвітлення питання медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, з метою запобігання розповсюдженню інфекційних та небезпечних захворювань, збереження здоров’я в популяції, яке регламентовано наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 №280.
Перелік професій працівників, що підлягають зазначеній вище групі медичних оглядів, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2001 №559 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок".
Тож медичні огляди є обов’язковою законодавчою умовою, дотримання якої дає право роботодавцю допустити працівника до виконання його трудових обов’язків, а працівнику дає право виконувати свою роботу.
