Міфи ЗПТ: Вважаю, що припинити ЗПТ буде складніше, ніж припинити вживати наркотики
Участь у ЗПТ є добровільною, у будь-який момент пацієнт має право перервати лікування, при цьому, лікар потурбується про те, щоб припинення прийому препаратів ЗПТ відбувалось комфортно, без симптомів відміни. Спираючись на клінічні настанови та медичні стандарти, лікування осіб з психічними та поведінковими розладами, які визначають як саме має відбуватись припинення лікування, будується стратегія зменшення дозування (детоксикація), поступово готуючи організм до відмови від препаратів. Але чому не можна відразу припинити прийом препарату? Які можливі ризики існують при раптовій відмові від препаратів ЗПТ та наркотиків?
Дійсно, різке переривання прийому препаратів може призвести до поганого самопочуття. У випадках наявності супутньої патології та при високій стабільній дозі, можливе погіршення стану здоров'я, тому золотим правилом доказової медицини є поступовий, плавний підхід до відмови від прийому препаратів ЗПТ, крім того, це має відбуватись під наглядом лікаря.
Детоксикація передбачає поступове скорочення дози препарату протягом декількох місяців, яке відбувається в амбулаторних умовах. Це дає пацієнту час для того, щоб адаптуватися до необхідних фізіологічних, соціальних змін та змін поведінки, що відбуваються впродовж цього процесу.
Організм людини комфортно переносить зниження дози метадону на 5 – 10% кожні 1–4 тижні, причому показник зменшення дози відрізняється залежно від стану здоров’я пацієнта.
На відміну від препаратів ЗПТ, різке припинення вживання нелегальних наркотиків може супроводжуватися важкими симптомами відмови, які можуть включати судоми, блювоту, діарею та інші. При цьому, людина може почуватися депресивною, агресивною та зневіреною. Враховуючи, що і препарати ЗПТ, і нелегальні наркотики належать до класу опіоїдів, то у чому полягає відмінність дії цих речовин та симптомів відміни? Для розуміння цієї різниці наводимо графік активації опіоїдних рецепторів героїном та препаратами ЗПТ: метадоном та бупренорфіном.
Героїн повністю та швидко активує опіоїдні рецептори, але його дія коротка, тому у осіб, що вживають цей наркотик виникає потреба у додатковій дозі. Метадон також є повноцінним агоністом, але активація відбувається набагато повільніше та забезпечує стабільний вміст опіоїду в рецепторах протягом доби. Бупренорфін (зелений) частково активує рецептори, подібно до метадону, проте його інтенсивність дії слабша.
Як видно з графіку, перевага препаратів ЗПТ полягає у тому, що маючи збільшений час вивільнення та всмоктування діючих речовин, вони не викликають залежність і, відповідно, зменшують тяжкість перебігу синдрому відміни.
Призначені лікарем препарати ЗПТ варто приймати чітко до визначеного методу та відповідно до Листа призначення. В Україні переважно присутні таблетовані форми метадону та бупренорфіну і, які, відповідно, приймаються прерорально. Опіоїди викликають найбільше звикання, коли пацієнт приймає їх методами, відмінними від прописаних, наприклад, подрібнюючи таблетку, щоб її можна було вдихнути або ввести нозально чи з використанням шприців. Ця небезпечна практика, особливо якщо таблетка має форму тривалої або пролонгованої дії, оскільки швидке надходження всієї діючої речовини в організм може призвести до передозування. Прийом опіоїдних препаратів у дозі, що перевищує призначену, або частіше, ніж призначено, також підвищує ризик розвитку залежності.
Ряд додаткових факторів — генетичних, психологічних і економічних — відіграють роль у розвитку залежності.
Якщо пацієнт ЗПТ вирішив відмовитися від прийому препаратів, то при правильній підібраній дозі (з поступовим зменшенням дозування) він не відчує таких сильних симптомів відміни, як при відмові від вживання нелегальних опіоїдів.
Тому, враховуючи, що пацієнт знаходиться під постійним моніторингом лікаря, процес припинення вживання препаратів ЗПТ є більш безпечним та передбачуваним.