Мої рідні — військові: як правильно спілкуватися? 

Для військовослужбовців важливе розуміння, що їх чекають, що їхній ризик життям заради своїх сімей, дітей та свободи країни, є  усвідомлений тими, хто знаходиться у тилу. Метою військових є щасливе та спокійне життя. 

Коли військові спілкуються зі своїми рідними чи близькими та кожного разу чують сумний голос зі скаргами на втому і життя — це ніяк не підтримує і не допомагає. У цьому випадку  питання про ваш стан, почуття та емоції, які наповнюють ваш розум і душу.

Перш за все потрібно спробувати привести до ладу себе. Бо якщо ми виокремимо теми, на які краще спілкуватися, але при цьому наш стан буде сповнений тривогою і розчаруванням, навряд чи це допоможе підтримати військового. Якщо ви відчуваєте тривогу, згадайте про те, що вас підтримує, про віру в кохання, в свого воїна, в перемогу, в майбутнє. Саме в те, що є вашим натхненням та підтримкою. Адже ваш власний приклад психічної рівноваги стане запорукою його чи її спокою під час спілкування. 

Що важливо пам’ятати, коли ви говорите з військовими? 

• Мрійте про майбутнє. Це зафіксує вашу віру у перемогу та воїна, а отже підсвідомо нагадає військовому/військовій, що  його/її служба потрібна.
• Розповідайте про своє життя. Так, якби ви говорили зі своїми друзями. Про позитивні моменти чи події, про те, що вдається.
• Якщо ви хочете поговорити про те, що сумуєте або хочете побачитися, згадайте спершу про свій стан, повертайтеся до впевненості. Лише тоді розповідаєте про те, що чекаєте, сумуєте, плануєте зустріч. Для прикладу, якщо ви прогулялися місцями, де колись були разом, чи завітали до кав’ярні, де разом пили каву, буде доречним про це сказати при розмові і домовитися повторити прогулянку після завершення війни. 
• Поділіться своїми досягненнями з подолання тривоги чи надмірного хвилювання, про те, як вдається опановувати емоції. Як пізнаєте себе в цей нелегкий час, що для цього робите, що підтримує особисто вас.
• Не забувайте дати висловитися військовому/військовій. Завжди можна запитати, чи хоче він або вона щось розповісти, чи про що йому/їй цікаво дізнатися від вас. Також можна поцікавитися, як саме ви можете її/його підтримати.

Потрібно пам’ятати, що, окрім того, що перед вами військовослужбовець, перед вами також і та людина, яка була в мирному житті. Зі своїм характером, потребами, емоціями. Також важливо пам’ятати про особистий простір, якщо людина не просить про допомогу чи пораду, не варто нав’язувати свою думку. Військовим складно пояснити свій досвід цивільним, оскільки якщо людина не проживає це особисто, то розповісти, передавши всі свої почуття неможливо. Тому ставтеся з розумінням до ситуації та пам’ятайте, інколи просто вислухати — це потрібно та важливо.