Наявність антитіл від COVID-19 не є приводом відмовлятися від вакцинації

Лише антитіла, які виробляються після вакцинації, можуть захистити від важкого перебігу COVID-19 та госпіталізації. Про це наголосили під час пресконференції «Антитіла до COVID-19: чи варто розслаблятися?» 18 березня 2021 року.

Коли ми говоримо про поняття імунітету до вірусу чи інфекції — ідеться про появу антитіл, які виробляються в організмі як протидія до чужорідного агенту.

Антитіла, які виробляються в організмі проти SARS-CoV-2, з’являються вже в перші кілька днів після зараження, а їх наявність вказує на те, що людина була інфікована SARS-CoV-2 незалежно від перебігу захворювання (безсимптомної, легкої чи важкої форми).

У більшості пацієнтів з COVID-19 вірус-специфічні антитіла IgM, IgA та IgG починали вироблятися через декілька днів після інфікування.

• Антитіла класу A (IgA) — з’являються в перший тиждень після появи симптомів;
• Антитіла класу M (IgM) — свідчать про недавнє інфікування та можуть розглядатись як ознака гострої фази інфекції;
• Антитіла класу G (IgG) — обумовлюють віддалену відповідь організму, тобто те, що ми називаємо «імунітетом», вони зберігаються від 2 до 4 місяців і їх кількість залежить від того, як тяжко людина перехворіла.

Як зазначив Роман Родина, Генеральний директор Центру громадського здоров’я України, тестування на антитіла — метод імуноферментного аналізу або ІФА —  спрямований на виявлення ознак пост­інфекції. Таке тестування проводять для скринінгу, зокрема, осіб, які виконуючи свої посадові обов’язки стикаються з великою кількістю людей, а відповідно і з інфекцією. Ці тести не є діагностичним методом. Для встановлення діагнозу COVID-19 використовують ПЛР чи експрес-тести.

«Наразі науковці констатують, що наявність антитіл не є гарантією того, що людина не захворіє. За даними лабцентрів станом на 16 березня зафіксовано 1362 людей, які знову захворіли на COVID-19 після одужання. Терміни повторного зараження варіюються від 2 до 8 місяців», — говорить Роман Родина.

Антитіла, які досліджують лабораторії, визначаються не до тих антигенів вірусів, до яких формується імунна відповідь при вакцинації. Антитіла після вакцинації виробляються до конкретного фрагменту вірусу — у випадку SARS-CoV-2 до спайк-протеїну. Власне, суть вакцин у тому, щоб організм напрацював антитіла, тобто запустив їх після контакту з антигеном. 

«Поняття “захисний рівень антитіл до COVID-19”, який убезпечить від повторного інфікування, — не існує. НТГЕІ не рекомендує визначати рівень антитіл ні до, ні після вакцинації. По-перше, тому що тест системи для визначення антитіл наразі не стандартизовані. По-друге, під час клінічних досліджень вакцин, зокрема, AstraZeneca та Pfizer, не було виявлено ніяких побічних реакцій серед тих людей, які вже мали антитіла після хвороби, у порівнянні з тими, хто їх не мав. Це означає, що вакцинація тих, хто вже перехворів, є безпечною. По-третє, ті хто мають антитіла після хвороби, однаково повторно хворіють. Але ми точно знаємо, що вакцини працюють — після 12–14 днів рівень захворюваності серед вакцинованих практично не зростає, а якщо і є випадки захворювань — то вони не тяжкі. А серед невакцинованих — рівень хворих зростає», — говорить Федір Лапій, голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики.

Вакцинація попереджає тяжкий перебіг хвороби, госпіталізацію і смертність, дозволяє людям жити звичним життям. Головне — розвантажує систему надання медичної допомоги.

Дослідження показують, що після вакцинації кількість вірусу в дихальних шляхах значно менша в порівнянні з тими людьми, які ще не отримали щеплення. Відповідно, якщо кількість вірусу менша, у людей не розвиваються симптоми, а це — негативно впливає на поширення вірусу. Це, зокрема, підтверджується даними з Ізраїлю.