Поруч з війною ми навчились жити: як протитуберкульозний заклад Донеччини продовжує мужньо працювати на лінії вогню

Донеччина страждала від російської агресії з 2014 року. Та попри всі складнощі й негаразди фахівці регіонального протитуберкульозного закладу робили все можливе, щоб люди з туберкульозом могли отримати якісну медичну допомогу. І хоч повномасштабне вторгнення розділило життя на до і після, медпрацівники протитубеокульзного закладу Донеччини залишаються відданими своєму покликанню та продовжують працювати буквально на лінії вогню. І саме про них сьогоднішня історія із серії спецматеріалів про героїв фтизіатрії. 

ДЕНЬ, ЯКИЙ ПЕРЕКРЕСЛИВ УСЕ

Починаючи з 2014 року ми удосконалювали наш заклад, успішно долаючи всі виклики: плідно працювали, лікували, приймали участь в міжнародних проектах, цілеспрямовано займалися реконструкцією закладу, осучаснювали діагностичне та лабораторне обладнання. І раптом - 24 лютого, 2022-го… День, який перекреслив все, розділивши простір на до та після. Розгубленість, паніка, страх - не панували. Ми відразу  зрозуміли: ситуація потребує термінових управлінських рішень. Швидких та одночасно зважених, з чіткою організацією виконання. За цими скупими словами – багато дій, погоджень, зустрічей, обговорень. І однозначний висновок: першочергове наше завдання -  потурбуватись про безпеку  пацієнтів та персоналу. 

Спільними зусиллями нам вдалось евакуювати пацієнтів, які знаходились на стаціонарному лікуванні. Все було організовано чітко, оскільки напередодні такі варіанти обговорювались про всяк випадок, - людей евакуювали, вони продовжили лікування в протитуберкульозному закладі Львова.  Подалі від лінії зіткнення також транспортували численне обладнання. Ми організували  дистанційну роботу  спеціалістів, які залишили  Краматорськ, та забезпечили виплати  працівникам, які перебували в вимушеному простої.

На деякий час наш заклад частково призупинив роботу у звичному режимі, але надання консультативної медичної допомоги, забезпечення  протитуберкульозними препаратами, комунікації з лікарями первинної ланки області, відповідальними за виявлення ТБ, моніторинг лікування  тривали безперервно.

Влада запропонувала евакуюватись, та цією можливістю скористались не всі: частина людей, в тому числі наших пацієнтів, залишилися в своїх домівках. І цей фактор став вирішальним у поновленні роботи диспансерних відділень закладу.  Ми переконалися, що вчинили вірно, - погіршення соціально-побутових умов у комплексі з постійним стресом збільшили кількість тих, кому потрібна була допомога наших фахівців. Також потребувала негайного вирішення ще одна нагальна проблема:  релокація обласного лікарського складу, який знаходився у  небезпечній зоні активних бойових дій. І ми це зробили.

З допомогою волонтерів ми налагодили  систему доставки необхідних препаратів в різні частини Донецької області, щоби забезпечити безперервність лікування людей з туберкульозом, що дуже важливо для позитивного результату.

ТРИМАЄМО СТРІЙ ТА РУХАЄМОСЬ ДАЛІ

Наразі ситуація з туберкульозом у Донецькій області залишається ускладненою та напруженою. Та попри все - медична допомога надається своєчасно: налагоджено безперервний моніторинг лікування, співпрацю з лікарями первинки, закладами загальної медичної мережі, колегами із протитуберкульозної служби інших областей, гуманітарними організаціями, взаємодія з Департаментом охорони здоров'я та Центром громадського здоров'я.

Завдяки таким крокам, відданості і мужності нашого колективу заклад працює. Ми намагаємось всіма шляхами утримати епідеміологічну ситуацію в області та місті, зменшити вплив війни як на людей з туберкульозом, наших пацієнтів, так і на персонал. 

Для нас важливий кожен працівник, бо разом ми потужна команда, яка міцно тримає стрій.  Дехто з нетерпінням чекає на повернення додому за кордоном або в більш безпечних куточках України, інші - старанно працюють дистанційно.  Найбільшу увагу та подяку сьогодні хочеться приділити тим, хто залишився на своїх робочих місцях, буквально на лінії вогню, - керівництво, медичні, фінансові та господарські працівники. Це команда, яка довела свою спроможність, фаховість та відданість фтизіатрії Донеччини. Вони - справжні герої, вмотивовані, сильні, та працюють на нашу перемогу. Пишаємося колегами, тримаємо стрій та рухаємося далі.