В Україні дослідили, через які бар’єри пацієнти ЗПТ не починають лікування на програмі

В Україні провели дослідження з вивчення бар’єрів у доступі до програми замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) для людей, залежних від ін’єкційних опіоїдних наркотиків. Додатково дослідили і поширеність психічних та поведінкових розладів серед учасників програми ЗПТ унаслідок вживання опіоїдів. Таке комплексне та багатокомпонентне дослідження «Щодо факторів, які впливають на доступ і утримання в ЗПТ та вивчення поширеності психічних розладів серед осіб з розладами внаслідок вживання опіоїдів» реалізував Центр громадського здоров’я у співпраці з Європейським інститутом дослідження політики громадського здоров’я.

Попри позитивний вплив на учасників програми ЗПТ — нижчий рівень психічних розладів, нижчий рівень споживання психоактивних речовин, кращі суб’єктивні показники щодо власного самопочуття, у порівнянні з респондентами, які вживають ін’єкційні опіоїди (ЛВІО) — 75% потенційних учасників програми не бажають приєднуватися до державної програми.

Такі висновки базуються на кількісній та якісній складових дослідження. Кількісним опитуванням охоплено 1300 респондентів з Дніпра, Запоріжжя, Києва, Луцька, Рівного, Харкова, серед яких:

650 учасників державної програми ЗПТ;
650 споживачів ін’єкційних опіоїдів (ЛВІО).

У якісному етапі дослідження — у форматі глибинного інтерв’ю — взяли участь 23 експерти регіонального (18) та національного (5) рівнів.

Польовий етап тривав з серпня до грудня 2021 року.

Відтак, дослідники з’ясували, що основною причиною небажання приєднуватися до ЗПТ була невіра в те, що ця програма допоможе їм подолати залежність і матиме позитивний вплив на здоров’я загалом. Іншими важливими бар’єром стали небажання відвідувати клініку кожного дня, потрапляти на наркологічний облік, а також побоювання втрати конфіденційності особистих даних.

Серед формальних умов, які, на думку респондентів, ускладнюють вступ на програму ЗПТ, були:

постановка на наркологічний облік;
складнощі в проходженні комісії для постановки діагнозу залежності;
необхідність мати паспорт;
потреба проходити обстеження на ВІЛ і туберкульоз.

Такі результати демонструють, що основні бар’єри для вступу на програму є помилкові уявлення серед потенційних пацієнтів про ЗПТ як таку і про умови вступу на неї.

Частина цих уявлень базується на відвертих міфах (наприклад, що метадон руйнує кістки) та недостатній, а часом застарілій інформації, яку транслюють своїм клієнтам представники громадських організацій, співробітники медичних закладів (у тому числі сайтів ЗПТ) і проектів зменшення шкоди, які нерідко самі є носіями міфів про ЗПТ.

Водночас, за даними дослідження розповсюдженість розладів психічного здоров’я серед пацієнтів ЗПТ є меншою, ніж серед ЛВІО, але значно вищою, ніж серед загального населення. На більшості сайтів ЗПТ доступність послуг з психічного здоров’я є низькою, і переадресація до профільних спеціалістів не налагоджена — попри те, що оцінка наявності психічних розладів включена до Стандарту медичної допомоги особам з розладами внаслідок вживання опіоїдів.

Через низьку обізнаність і подвійну стигму попит на послуги з психічного здоров’я серед пацієнтів ЗПТ також є низьким. Подвійна стигма — через наркотичну залежність і наявність психічних розладів — перешкоджає отриманню послуг з психічного здоров’я.

Варто також зазначити, що серед ЛВІО спостерігається негативний ефект на залучення до всіх видів лікування здоров’я загалом.

Зважаючи на те, що ЗПТ сприяє зниженню рівня психічних розладів, доступ до програми має бути першим кроком до покращення психічного здоров’я для цієї групи.

Ознайомитися з повним змістом дослідження:

Дізнатися більше про програму ЗПТ

Дослідження проведено в рамках реалізації проєкту Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією у 2021–2022 роках.