Відсоток ув’язнених ВІЛ-інфікованих зростає, залежно від кількості строків ув’язнень
До 15 травня в Україні триває Європейський тиждень громадського здоров’я. Сьогоднішній день присвячено рівним можливостям отримання якісної медичної допомоги та послуги із профілактики для всіх.
В Україні, у пенітенціарних закладах знаходиться 8,4% ВІЛ-інфікованих чоловіків та 17% жінок.
Порівняно з даними біоповедінкових досліджень 2009 і 2011 років, у 2019 році відбулося зменшення відсотка ВІЛ-інфікованих серед ув’язнених. Для порівняння, у 2009 році ВІЛ-інфікованих засуджених було 15% від усієї кількості ув’язнених. У 2011 — 14%. У 2019 році — 8,9%.
Відсоток ВІЛ-інфікованих зростає, залежно від кількості строків ув’язнень: від 3,7 % серед тих, які відбували покарання вперше, до 21,6% поміж тих, які були ув’язненими п’ять і більше разів.
Ці дані наведено в дослідженні, яке провело ГО «Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка» на замовлення Центру громадського здоров’я України за підтримки адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України та ДУ «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України».
Вибіркова сукупність: 26 виправних колоній у 12-ти областях України, 1001 респондент (701 чоловік і 300 жінок).
За даними Європейського центру з контролю та профілактики захворюваності та Європейського регіонального бюро ВООЗ, Центральна Азія та Східна Європа, єдині у світі регіони, де продовжує зростати кількість нових випадків ВІЛ-інфекції та смертей від СНІДу.
Протягом 2004—2019 років у місцях позбавлення волі провели соціологічні та біоповедінкові дослідження, щоб визначити рівень поширення ВІЛ-інфекції та залежність показників інфікування від ризикованих поведінкових практик засуджених.
Охоплення антиретровірусною терапією серед засуджених, які є ВІЛ-позитивними, згідно із самодекларацією та результатами тестування становить 86,4%:
- 86,8% — серед чоловіків;
- 83,3% — серед жінок.
Відсоток засуджених, які живуть з ВІЛ та знають про свій статус — 53%
- 50,7% — серед чоловіків;
- 66,7% — серед жінок.
Відсоток засуджених, які проходили тестування на ВІЛ — 71,9%:
- 70,7% — серед чоловіків;
- 78,3% — серед жінок.
Знання про профілактику ВІЛ-інфекції є серед 26,4% опитаних:
- 26,7% — серед чоловіків;
- 21,4% — серед жінок.
У колоніях для вперше засуджених, рівень інфікування ВІЛ становить 4,4%, у колоніях для неодноразово засуджених —12,2%.
Найвищий рівень інфікування засуджених у Південно-Східному регіоні (колоніях, розташованих у Дніпропетровській і Запорізькій областях) — майже 16%.
Найнижчий – у Північно-Східному регіоні (Полтавській і Харківській областях) — трохи більше 2%.
Під час опитування майже 11% ВІЛ-інфікованих заперечували, що коли-небудь проходили тестування на ВІЛ.
Поширеність ризикованих практик у місцях позбавлення волі
З усіх опитаних, досвід вживання неін’єкційних наркотиків мають понад 28% засуджених, ін’єкційних — трохи більше 31%.
Із цієї кількості, 26% розповіли, що курили канабіс, 17% споживали метадон, 16% — стимулятори для куріння, 9,6% — галюциногени.
За результатами тестування, серед засуджених, які мають досвід споживання ін’єкційних наркотиків — майже 16% є ВІЛ-позитивними. Серед споживачів неін’єкційних наркотиків цей показник становить трохи більше 11%.
Серед засуджених, які мали статеві стосунки з відвідувачами протягом останніх 6-ти місяців, майже половина зазначила, що ніколи не використовувала презервативи.
Під час останнього статевого контакту лише кожен п’ятий із засуджених використовував презерватив.
Про наявність статевих контактів з іншими засудженими повідомили менше 2% респондентів.
Рівень охоплення засуджених послугами з профілактики, догляду та лікування
Стан свого здоров’я як незадовільний оцінюють 22% засуджених. 61% зазначили, що під час перебування у колонії, отримували інформацію щодо ВІЛ-інфекції та захворювань, що передаються статевим шляхом.
Стверджують, що ніколи не проходили тестування на захворювання, що передаються статевим шляхом 43% засуджених. Не тестувалися на гепатит В — 35%; на гепатит С — 34%.
Майже 72% засуджених зазначили, що проходили тестування на ВІЛ-інфекцію під час перебування у колонії.
Більш ніж 16% засуджених повідомили, що їм пропонували взяти участь у спеціальних заняттях з обговорення проблем ВІЛ/СНІДу.
Рекомендації щодо протидії поширенню ВІЛ-інфекції у місцях позбавлення волі
Забезпечити обов’язкове до- та післятестове консультування засуджених під час проходження тестування на ВІЛ.
Організувати навчально-інформаційні заходи серед засуджених щодо профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу за участю медичних працівників колоній і представників неурядових організацій.
Запровадити оцінку ефективності профілактичних заходів серед засуджених.
Заохочувати засуджених для участі у профілактичних програмах, спрямованих на запобігання ВІЛ-інфікуванню.
Забезпечити засуджених інформаційно-просвітницькими матеріалами щодо профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу з роз’ясненням основних термінів.
Роз’яснювати засудженим шляхи поширення ВІЛ-інфекції.
Полегшити доступ засуджених до отримання медичних послуг і консультацій.
Організувати прийоми медичним працівником кожного із засуджених, незалежно від скарг на стан здоров’я.
Покращити забезпечення серед засуджених засобами індивідуального захисту (презервативами, лубрикантами, дезінфекційними розчинами), забезпечити вільний доступ засуджених до них.
Забезпечити наявність презервативів і лубрикантів у кімнатах побачень, вивчити можливість і доцільність створення пунктів видачі/отримання презервативів, що ув’язнені не просили такі засоби індивідуального захисту у персоналу.
Забезпечити 100% тестування засуджених на ВІЛ-інфекцію під час потрапляння до виправного закладу та періодичне (1 раз на рік) — під час перебування у ньому. Передбачити щорічні профілактичні огляди засуджених, у тому числі із тестуванням на ВІЛ та інші інфекційні хвороби.
Забезпечити повну комплектацію штату медичних працівників у місцях позбавлення волі. Давати медичному персоналу колоній необхідну кількість інформаційних матеріалів щодо профілактики ВІЛ/СНІД у колоніях.
Інформувати засуджених, які готуються до звільнення, щодо системи ВІЛ-профілактичних сервісів і, у разі необхідності, забезпечити конкретними адресами ВІЛ-сервісних організацій.
Інформувати працівників виправних закладів та інших зацікавлених сторін щодо результатів біоповедінкових досліджень, з подальшим їх обговоренням щодо впливу профілактичних заходів на показники ВІЛ-інфікування.
Детальніше із дослідженням можна ознайомитися тут.