В людей із хронічною інфекцією вірусного гепатиту С ризик розвитку цирозу печінки збільшується на 30%

Протягом чотирьох місяців цього року хронічний гепатит С зафіксовано у 1905 людей, гострий гепатит С було зареєстровано у 139 людей.

Торік в Україні було зафіксовано 473 випадки гострого гепатиту С. З них 12 у дітей віком до 17 років. Хронічний гепатит С було зареєстровано у майже 6 000 людей, з них 25 — серед дітей віком до 17 років.

За даними ВООЗ, 71 млн людей у світі страждає на хронічну інфекцію вірусу гепатиту С.

Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження. Вірусний гепатит C (ВГС) — захворювання печінки, зумовлене вірусом гепатиту С. Вірус може спричиняти як гостру, так і хронічну інфекцію.

Шляхи інфікування

Вірус гепатиту С передається здебільшого через кров:

під час вживання наркотиків ін’єкційно (спільне використання засобів для ін’єкцій);
внаслідок повторного застосування або недостатньої стерилізації обладнання у медичних закладах;
під час переливання неперевіреної крові та її компонентів.

Можливе передавання ВГС статевим шляхом та вертикально (від інфікованої матері дитині). Однак такі випадки фіксують нечасто.

ВГС не передається через грудне молоко, харчові продукти, воду, під час безпечних контактів: обіймів, поцілунків, спільного вживання харчових продуктів та напоїв.

Симптоми

Інкубаційний період ВГС (період від інфікування до перших клінічних проявів) становить від двох тижнів до шести місяців. У 80% випадків після інфікування немає жодних симптомів.

У деяких інфікованих людей можливі:

виражена загальна слабкість;
висока температура;
втома;
втрата апетиту;
нудота;
блювання;
болі в животі;
потемніння сечі;
світлий кал;
болі в суглобах;
жовтяниця (пожовтіння шкіри та слизових оболонок).

Також можливі позапечінкові прояви хронічної інфекції ВГС:

кріоглобулінемія;
гломерулонефрит;
васкуліти;
артрити тощо.

У значної кількості осіб із ВГС розвивається цироз або рак печінки.

Майже 400 000 людей щороку помирає від ВГС, переважно від цирозу та гепатоцелюлярної карциноми.

Завдяки сучасному лікуванню понад 90% пацієнтів одужують.

Гостра інфекція ВГС зазвичай має безсимптомний перебіг.

Близько 15–45% інфікованих осіб спонтанно позбавляються вірусу протягом шести місяців після інфікування без будь-якого лікування. У решти розвивається хронічна інфекція ВГС.

В осіб із хронічною інфекцією ВГС ризик розвитку цирозу печінки протягом 20 років становить 15–30%.

Антитіла, що виявляються в організмі інфікованої людини, не захищають від повторного інфікування вірусом гепатиту С.

До засобів профілактики ВГС належать:

застосування бар’єрних контрацептивів;
користування засобами одноразового (шприци, голки, крапельні системи, гінекологічні оглядові дзеркала тощо) та індивідуального (зубні щітки, леза для гоління, контактні лінзи) призначення;
користування засобами індивідуального захисту (рукавички, окуляри, фартухи тощо);
користування стерильним інструментарієм багаторазового призначення (манікюрне, стоматологічне, хірургічне, лабораторне обладнання, інструменти для пірсингу, татуажу тощо).

Вакцини проти гепатиту С не існує, тому профілактика полягає у зниженні ризику інфікування в медичних закладах і серед уразливих груп населення, наприклад людей, що вживають наркотики ін’єкційно.