Вибір антибіотика для етіотропної терапії та модифікація призначення антибіотиків

Вибір препарату, перегляд та оцінка ефективності антибіотикотерапії — це важливі завдання кожного лікаря, який прагне не лише врятувати життя пацієнта, але й зробити це з мінімальними наслідками для його здоров'я.

Залежно від того, чи визначено збудника інфекції на момент призначення антибіотика, застосовується емпірична або етіотропна антибіотикотерапія. Емпірична застосовується, коли збудник хвороби ще не ідентифікований. Етіотропна починається, коли збудник встановлений і лікар має результати мікробіологічного дослідження, яке вказує на чутливість збудника до певних препаратів.

Призначення етіотропної антибіотикотерапії

У реальних умовах антибактеріальна терапія майже завжди стартує емпірично, оскільки швидких методів ідентифікації збудника часто бракує. Хвороба не дозволяє відкладати початок лікування — а за стандартами цього, на щастя, й не вимагається. Тому вибір антибіотика базується на відомій активності антимікробного препарату щодо основних очікуваних збудників, стану пацієнта та даних локального моніторингу антибіотикорезистентності в закладі, де отримує лікування пацієнт.

Коли варто переглядати курс антибіотиків?

Щоб переконатися у правильності вибору, ефективність антибіотика переглядають через 48–72 години від призначення, а далі щодня розглядається можливість перегляду/продовження та відміни. У цей період зазвичай стає зрозуміло, чи спрацював препарат. Залежно від отриманих результатів лікар приймає рішення про модифікацію терапії.

Перегляд можливий раніше за умов:

різкого погіршення клінічного стану пацієнта;
отримання результатів мікробіологічного дослідження.

Критерії ефективності антибіотикотерапії

Досягнення таких критеріїв дозволяє лікарю припинити антибактеріальну терапію:

нормалізація температури тіла (≤ 37,5°C) протягом 24-48 год без використання жарознижувальних засобів;
значне ослаблення або зникнення проявів основних клінічних симптомів/синдромів інфекційної хвороби;
нормалізація основних лабораторних показників або тенденція до нормалізації (наприклад, зниження лейкоцитозу, нейтрофільозу, зменшення зсуву лейкоцитарної формули ліворуч, нормалізація або зниження більш ніж на 80% рівня прокальцитоніну);
ерадикація бактерії з крові/інших стерильних локусів або зменшення їхньої кількості в нестерильному локусі (наприклад, матеріал з рани, сечі);
відсутність ознак поліорганної недостатності, яка пов’язана з інфекційною хворобою.

Тактики модифікації антибіотикотерапії

Якщо стан пацієнта вимагає корекції лікування, лікар може застосувати одну з таких тактик:

Ескалація антибіотиків — підсилення терапії, наприклад:
- перехід з перорального на ін’єкційне введення;
- використання антибіотика ширшого спектра дії;
- комбінування декількох препаратів.
Деескалація антибіотиків — зниження інтенсивності лікування:
- перехід на пероральне введення після ін’єкційного;
- заміна препарату широкого спектра дії на вузькоспектральний;
- перехід з комбінованої терапії на монотерапію.
Оптимізація антибіотикотерапії — незначні корекції, наприклад:
- зміна дозування або кратності введення препарату.

Чому це важливо?

Раціональне застосування антибіотиків — це не лише ефективне лікування, а й турбота про майбутнє. Неправильне призначення препаратів або їхній надмірне використання підвищує ризик поширення мікроорганізмів з антибіотикорезистентністю — глобальної загрози сучасної медицини.

В умовах війни та обмеженого доступу до медичних ресурсів особливо важливо уникати необґрунтованого використання антибіотиків. Лікарі повинні дотримуватись сучасних стандартів лікування, таких як Стандарт «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів», які враховують індивідуальні особливості кожного пацієнта.

Пам’ятаймо: мета лікування — не лише побороти хворобу, а й не нашкодити людині.