Чи може створення дружнього до дитини робочого середовища вплинути на продуктивність працівників — дослідження ЦГЗ

Створення дружнього до дитини робочого середовища передбачає впровадження практик, які дозволяють співробітникам поєднувати професійні обов’язки з батьківством без шкоди для їхньої продуктивності та емоційного стану. 

Дослідження свідчать, що сімейно-орієнтовані політики на робочому місці знижують рівень стресу, підвищують задоволеність роботою та прихильність до організації, а також зменшують ризик професійного вигорання. Крім того, такі підходи позитивно впливають на продуктивність працівників, їхнє бажання продовжувати роботу, а ще — на формування позитивного іміджу працедавця. 

Особливо актуальним питання впровадження принципів дружнього до дитини робочого середовища є для системи охорони здоров'я. Тут значну частку персоналу становлять жінки репродуктивного віку, які поєднують роботу з доглядом за дітьми.  

Щоб оцінити ставлення працівників установ громадського здоров’я до впровадження принципів дружнього до дитини робочого середовища, Центр громадського здоров’я України провів опитування серед працівників регіональних центрів контролю та профілактики хвороб (ОЦКПХ) та самого Центру громадського здоров’я (ЦГЗ).  

Ще однією метою дослідження стало оцінювання прийнятності, зрозумілості та практичної доцільності анкети як інструменту для подальшого використання у системі самооцінки робочих місць. 

  Повний текст звіту доступний за посиланням. 

Що продемонструвало дослідження 

 Серед працівників ЦКПХ 

В опитуванні взяли участь 1588 працівників ОЦКПХ, з яких 91% — жінки. Середній вік респондентів — 49,7 року. 

Понад половина опитаних (53,6%) вважають, що впровадження дружнього до дитини середовища позитивно вплине на якість їхньої роботи. Лише 2,2% респондентів вважають такі ініціативи потенційно негативними.  

При цьому молодші вікові групи проявляють значно вищий рівень підтримки впровадження нових підходів, а серед старших працівників частіше спостерігається обережне або сумнівне ставлення.  

Це підкреслює необхідність диференційованого підходу до комунікації ініціатив, зокрема з урахуванням відмінностей у сприйнятті змін. 

Серед очікуваних переваг респонденти найчастіше зазначали: 

• зниження рівня стресу серед працівників-батьків; 

• підвищення лояльності до установи; 

• покращення морально-психологічного клімату на робочому місці; 

• формування позитивного іміджу організації. 

Натомість до потенційних бар’єрів впровадження дружніх до дитини практик медпрацівники віднесли: 

• обмеженість простору; 

• брак інфраструктури; 

• ризики зниження продуктивності; 

• відсутність досвіду впровадження подібних підходів. 

 Серед працівників ЦГЗ 

Схожі тенденції спостерігалися й серед працівників ЦГЗ. В опитуванні взяли участь 52 респонденти, середній вік — 38,4 року, 85% жінок. 

Найсхвальніше ставлення було серед людей, яким менш як 40 років, працівники старшого віку демонстрували більш обережне ставлення. 

 Тестування анкети 

Важливим результатом стало також пілотне тестування анкетного інструменту для самооцінки робочих місць. Високий рівень участі, розгорнуті відповіді та надані пропозиції свідчать, що інструмент зрозумілий, прийнятний і може стати надійною основою для подальшого використання у системі самооцінки закладів. 

 Результати

Отримані результати підтверджують загальну готовність персоналу до впровадження дружнього до дитини підходу, проте успішна реалізація потребує комплексного підходу: 

• уваги до вікових особливостей персоналу; 

• врахування організаційних та інфраструктурних обмежень; 

• підтримки на рівні управління установами. 

Системне впровадження принципів дружнього до дитини середовища здатне підвищити добробут персоналу, покращити робочу атмосферу та сприяти сталому розвитку установ і організацій. 

Активності впроваджуються за підтримки європейської ініціативи JA PreventNCD. Цей проєкт спрямований на впровадження та оцінку ефективних підходів для зниження ризику раку та інших хронічних захворювань, а також підтримку здоров’я у різних групах населення. Особлива увага приділяється співпраці з місцевими громадами для спільного пошуку рішень. Такий підхід дозволяє розвивати стійку систему підтримки здоров’я, що є доступною для всіх, незалежно від місця проживання чи соціального статусу.