Історії медичних героїв ЗПТ: Наталія Шевчук
«Чесно кажучи, трішки страшно, оскільки вони все ближче. Звичайно не просто, але тримаємось», - ділиться своєю історією Наталія Миколаївна Шевчук, медична директорка з Краматорську і героїня нашого спецпроєкту "НеЗалежні".
Попри пряму близькість до фронту, на сьогоднішній день, працюємо та координуємо шість сайтів замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) та три лікарні.
В Бахмуті сайт закрився на початку травня 2022 року. Насправді зробили дуже мудро, встигнувши роздати запаси препаратів та виїхати. Більшість медичних працівників змогли виїхати. Пацієнти з Бахмута теж виїхали: хтось до Краматорська, хтось до Слов’янська. Зараз більшість їздить отримувати препарат до Костянтинівки. Таких осіб лишилося не багато, десь близько 8, але ми звичайно допомагаємо їм і підтримуємо. Перший місяць видавали препарати на місяць, зараз максимум на 15 днів.Також багато пацієнтів виїхало до Дніпропетровської області.
Насправді динаміка повернень пацієнтів мене турбує. Коли я у вересні повернулася до лікарні, було 47 пацієнтів, зараз, станом на початок березня, понад 140. Мене турбує така динаміка, оскільки не можна сказати що тут цілковито безпечно. Проте пацієнти повертаються, частина з них – новенькі. Можу сказати, що чітко виділяється вікова група, це люди середнього віку, які можливо в мирний час не були у програмі ЗПТ, а скоріш за все вживали препарати з "чорного ринку". Точно знаю що частина з них взагалі була налаштована негативно до ЗПТ перед початком повномасштабного вторгнення, але зараз, коли доступу до "вуличних наркотиків" немає, вони погодились стати пацієнтами ЗПТ.
Ми зараз беремо всіх, якщо у людини взагалі не має медичної картки, то на 1 день кладемо на "стаціонар", хоча б для того, щоб провести обстеження. Якщо пацієнт протягом місяця відвідував лікарню, зарекомендував себе як відповідальну людину - оформлюємо стаціонар вдома, максимум на 10 днів.
Бахмут повністю розбитий, лікарні немає, так само як і домів пацієнтів. Повертатись нікуди. Щодо руйнувань у Краматорську, то вони теж не припиняються. Часто вилітають вікна, ті що пластикові тримаються краще, але старі рами не витримують. Наш слюсар вже втомився ремонтувати. Зараз місто видало розпорядження забивати вікна фанерою, тому поки так. Проте, в закладі досить тепло – а це важливо. Світло вимикали тільки коли був найбільший блек-аут у Києві. Зараз з електроенергією не має взагалі ніяких проблем.
Хоч і є певні складнощі, але тримаємось та віримо в перемогу.