Туберкульоз і війна: як Україна протистоїть двом загрозам одночасно

Україна вже більше 3-х місяців протистоїть повномасштабному нападу російської федерації. За цей час ворог повністю відкрив своє обличчя і показав, що готовий нищити абсолютно все, що може потрапити в приціл його зброї та ненависті. Навіть якщо це пацієнти медичних закладів і безпосередньо самі лікарні. 

Після 24 лютого 2022 року росія завдала руйнувань 632 медичним закладам, з яких понад 105 зруйновано вщент та відновленню не підлягають (дані станом на 28 травня). Серед них були і протитуберкульозні. Це і фтизіопульмонологічні центри, і тубкабінети, і лабораторії. Вони не тільки зазнали ушкоджень, з них російські солдати виносили цінне обладнання. Для системи охорони здоров'я це новий потужний виклик, адже останні декілька років галузь активно реформувалась. За рівнем впровадження інновацій та прогресу у боротьбі з туберкульозом Україна взагалі займала лідируючі позиції серед країн Східної Європи та Центральної Азії (СЄЦА). 

Після медичної реформи в Україні стали застосовувати кращі міжнародні підходи у сфері надання медичної допомоги хворим на туберкульоз. Сюди входять сучасні методи діагностики з використанням систем GeneXpert — молекулярно-генетичного аналізу, який в десятки разів пришвидшив отримання результату аналізів, впровадження інноваційних скорочених режимів лікування мультирезистентного туберкульозу (з 2-х років до 6-9 місяців), переваги в амбулаторному супроводі пацієнтів, які є безпечними для оточуючих і не потребують тривалої ізоляції і розірвання соціальних зв'язків та низки інших. І це не вичерпні та не остаточні кроки, зроблені Національною протитуберкульозною програмою України.  

Доступ пацієнтів з туберкульозом до медичної допомоги в умовах війни

Через розгортання активних бойових дій, особливо в східних та південних областях країни, багато людей евакуювалися до більш спокійних регіонів. Звісно, серед них були і люди, які лікують туберкульоз. За попередніми даними, людей з туберкульозом серед ВПО близько 300. 

Одна з проблем, яка постала перед ними і перед протитуберкульозною службою, — забезпечення доступу до терапії на новому місці перебування. Адже для подолання туберкульозу питання регулярності прийому препаратів є принциповим. 

Підхід до такої ситуації був знайдений оперативно. Вся система була адаптована до викликів війни і будь-який пацієнт з туберкульозом міг звернутися до найближчого протитуберкульозного закладу того регіону, куди він евакуювався. За наявності проблем з транспортним сполученням і доставкою ліків, свою підтримку пропонують неурядові організації. 

Цей підхід діє і зараз. Крім того, забезпечення пацієнтів протитуберкульозними ліками, як і до війни, залишається безоплатним.

Що стосується людей, які підозрюють в себе туберкульоз і бажають пройти відповідні обстеження, вони можуть звернутися до сімейного лікаря або до працюючих профільних закладів. Незалежно від того, чи людина постійно проживала в своєму регіоні, наприклад, у Львівській області, чи перебуває тут як внутрішньо переміщена особа. 

«Війна дійсно додає ризиків поширення інфекційних захворювань, туберкульоз не виключення. Скупчення людей в сирих укриттях, недостатнє харчування, стреси — лише кілька з факторів, які можуть спровокувати поширення туберкульозу.  Фахівці прогнозують зростання захворюваності, але роблять усе, щоб мінімізувати такі перспективи. Сьогодні фтизіатри, клініцисти, медичні сестри, лаборанти, волонтери боронять свій фронт — вони готові супроводжувати більшу кількість пацієнтів і не зволікати з лікуванням. Своє плече підставляють і на міжнародному рівні, і всередині країни ВООЗ, Глобальний фонд по боротьбі зі СНІДом, туберкульозом та малярією, міжнародні фонди та неурядові організації», — говорить Яна ТЕРЛЕЄВА керівник відділу управління та протидії туберкульозу Центру громадського здоров'я. 

За даними Центру медичної статистики МОЗ України, в Україні за 2021 рік кількість уперше зареєстрованих захворювань на ТБ, включно з його рецидивами, становила 18 241, або 44,0 на 100 000 населення. 

Війна не єдиний ворог 

У подоланні туберкульозу в національних масштабах свою роль відіграють декілька факторів. Окрім згуртованості та надійності медичної системи, важлива культура суспільства турбуватися про своє здоров'я та відсутність упереджень до діагнозу туберкульоз. Це вже давно виліковне захворювання, а міфи, які його оточували ще з радянських часів, не витримують жодної критики. Тим не менш, вони також заважають ліквідувати туберкульоз — віра в народну медицину або стереотип про туберкульоз як про хворобу тільки маргінальних груп, коли пересічна людина за жодних обставин не допускає, що може захворіти на ТБ.

«Ми живемо в епоху високих технологій і виліковного туберкульозу. Проте статистика свідчить про високий рівень захворюваності. Українці досі хворіють і не в останню чергу через таврування в суспільстві, через існування міфів та низький рівень обізнаності. Свого часу, з єдиним бажанням змінити парадигму дискримінації, я присвятила книгу своєму досвіду, в якому лише підтримка друзів допомогла мені завершити лікування. Протягом 7 років своєї діяльності ми направляємо колосальні зусилля на зміну мислення, формування толерантного ставлення до людей з туберкульозом. Але і досі  до TBpeopleUkraine  надходять повідомлення про порушення прав. Тому ми  намагаємось допомагати людям, які втрачають роботу, родини, засоби для існування і віру в майбутнє», — розказує Ольга КЛИМЕНКО, голова правління пацієнтської організації TBpeopleUkraine, авторка біографічного роману «Світ в мені. Сповідь туберкульозника». 

Вона наводить у якості прикладів декілька життєвих історій про порушення прав людей тільки через те, що вони хворіли на туберкульоз.  

• Жінка до хвороби працювала на току у селі, у якому і жила, хотіла повернутися до роботи після закінчення лікування туберкульозу. Але її керівництво їй відмовило, пояснюючи тим, що після такої хвороби з нею небезпечно спілкуватися і ставлення до неї з боку людей, які там працюють, буде аналогічне. Проблему вирішили через сільського голову і просвітницьку бесіду про порушення прав. Жінка повернулась на роботу.
• В іншій  історії  спершу склалось гірше, але зрештою завершилась хеппі ендом. До хвороби жінка працювала на вирощуванні овочів в полях. Після лікарні повернулася і продовжила амбулаторне лікування. Вона потребувала час від часу відпрошуватися з роботи, щоб отримати ліки і обстеження, і коли керівництво дізналось про її діагноз, про нього дізнався і колектив, а жінку звільнили. Пацієнтка  звернулась до TBpeopleUkraine за допомогою і для неї знайшли вихід — новий роботодавець взяв її на роботу. Він сам хворів на туберкульоз у минулому і тому дуже розуміє людей, яких торкнулась ця проблема.

Безпечний побут з людиною, яка лікує туберкульоз

В час, коли через військову агресію росії посилились міграційні процеси в Україні, швидше адаптуватися пацієнтам з туберкульозом в нових для них місцях перебування дозволила амбулаторна модель лікування.  Чимало людей покинули домівки і знайшли прихисток в більш безпечних регіонах. Пацієнт з ТБ може звернутися за телефоном фтизіопульмонологічного закладу області, в якій він опинився, і дізнатися усі деталі подальшого супроводу https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/tuberkuloz/dlya-pacientiv-z-tuberkulozom.

Враховуючи те, що серед внутрішніх переселенців, яким надають прихисток знайомі або друзі, є й пацієнти з туберкульозом, людей можуть цікавити питання правильної адаптації побуту за таких обставин.  

Через хибні міфи, які оточують туберкульоз, його сприйняття соціумом часто помилкове і некоректне. Є люди, які й досі думають, що навіть речей хворого краще не торкатись. Хоча через предмети побуту, їжу, посуд інфікуватися туберкульозом практично неможливо. Туберкульоз передається повітряно-крапельним шляхом, під час кашлю, чхання, розмови при тривалому тісному контакті з носієм відкритої форми захворювання. 

Якщо ви проживаєте разом з людиною, яка має саме відкриту форму туберкульозу, щоб знизити ризик вдихання мікобактерій через повітря, дотримуйтесь таких рекомендацій інфекційного контролю від Центру громадського здоров'я: 

• забезпечте за можливості пацієнта окремою кімнатою принаймні впродовж перших трьох тижнів лікування;
• частіше провітрюйте приміщення. Хороша звичка — тримати вікна відчиненими, якщо дозволяє погода. Не забувайте добре провітрити приміщення перед візитом будь-яких відвідувачів (медичний працівник, родич і т.д.);
• обмежте відвідування приміщення сторонніми людьми, принаймні впродовж перших трьох тижнів лікування. Людям, які постійно не проживають разом із пацієнтом, краще спілкуватися з ним на відкритому повітрі (за можливості);
• проводьте щоденне вологе прибирання з метою зменшення запиленості й сухості повітря, які сприяють тривалішому перебуванню інфекційного аерозолю у зваженому стані;
• людині з туберкульозом — маску, відвідувачам — респіратор (принаймні впродовж перших трьох тижнів лікування).

Всі дорослі, які мешкають разом із хворим, або тісно спілкувалися з ним упродовж тривалого часу (як правило, кілька місяців), повинні звернутися до лікаря для проходження обстеження або профілактичного лікування. Якщо обстеження не виявило у вас туберкульоз, просто уважно слідкуйте за собою.  Якщо ви помітите в себе: тривале хоч би й незначне підвищення температури тіла, кашель понад 2 тижні, різку втрату ваги, слабкість, негайно звертайтеся до лікаря і повідомте, що перебуваєте у контакті з хворим на туберкульоз.

І пам'ятайте — туберкульоз виліковний і Україна має арсенал засобів для його подолання!