Лише 37,9% дорослих зробили щеплення від дифтерії. Що це за хвороба і чому важливо вакцинуватися кожні 10 років?

У 2021 році, за даними на 1 листопада, від дифтерії вакцинувалися лише 37,9% дорослих. Серед дітей рівень охоплення щепленнями теж невтішний: 64,8% дітей до 1 отримали необхідні 3 дози вакцини, 61,8% дітей у 18 місяців, 57,1% дітей у 6 років, 71% дітей у 16 років.

За таких умов можливий ризик виникнення спалаху. Ця недуга поширена в усьому світі. Підйом захворюваності, як правило, реєструють в осінньо-зимовий період.

Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання, що передається переважно повітряно-крапельним шляхом, факторами передачі також можуть бути предмети побуту (посуд, іграшки).

Коли дифтерійна бактерія потрапляє в дихальну систему, вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, у результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям.

Інфекція проявляється інтоксикацією й утворенням характерних плівок на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів (рідше — на кон’юнктивах, у ранах, статевих органах т.ін.), ураженням нервової та серцево-судинної систем.

Ускладнення: міокардит (запалення серцевого м’яза), поліневрит (множинне запалення нервів), паралічі, порушення зору (двоїння), ураження нирок.

Під час останньої епідемії дифтерії в Україні з 1991 до 1998 року, спричиненої низьким охопленням дітей вакцинацією та відсутністю ревакцинації дорослих, на дифтерію захворіли близько 20 тисяч людей, 696 з них померли.

Щоби захистити себе та своїх дітей, українцям слід негайно перевірити наявність необхідної кількості щеплень і отримати щеплення, яке проводять комплексною вакциною від дифтерії та правця.

Держава закуповує всі вакцини, які входять до Національного календаря профілактичних щеплень, і ви можете отримати їх безоплатно. Тож усе, що треба зробити, — звернутися до сімейного лікаря.

Для сімейних лікарів на платформі дистанційного навчання ЦГЗ є онлайн-курс з діагностики дифтерії. Курс знайомить із сучасними рекомендаціями щодо визначення випадків дифтерії, їх ведення, правила забору матеріалу для досліджень і трактування результатів.