В Україні удосконалено стандарти медичної допомоги з ВІЛ-інфекції

16 листопада 2022 року наказом МОЗ України №2092 затверджено Стандарти медичної допомоги «ВІЛ-інфекція».

«Подолання ВІЛ-інфекції як загрози громадському здоров’ю є одним із найголовніших завдань системи охорони здоров’я України. На сьогодні, на жаль, Україна залишається однією з країн, де продовжує зростати кількість нових випадків інфікування ВІЛ та смертність від синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІДу). На початок 2022 року Україна посідала одне з перших місць серед країн Європейського регіону за кількістю людей, які живуть з ВІЛ, і налічувала, за оціночними даними, понад 244,8 тис. людей, майже 30% з них не знають про свій ВІЛ-статус. Удосконалення нормативної бази на засадах доказової медицини та рекомендацій ВООЗ допоможе в реалізації заходів щодо протидії ВІЛ-інфекції, що у свою чергу сприятиме підвищенню якості та тривалості життя, зниженню рівня захворюваності, інвалідизації та смертності», — зазначає завідувачка відділу управління та протидії ВІЛ-інфекції Центру громадського здоров’я Лариса Гетьман.

Стандарти медичної допомоги «ВІЛ-інфекція» розроблено відповідно до Методики розробки та впровадження стандартів медичної допомоги на засадах доказової медицини, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.10.2012 № 751 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я України», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 2001/22313, 2002/22314, 2003/22315, 2004/22316 від 29.11.2012 р. (зі змінами й доповненнями) згідно з положеннями клінічної настанови «ВІЛ-інфекція».

Їх розроблено мультидисциплінарною робочою групою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.10.2020 № 2448 «Про утворення міжвідомчої робочої групи з розробки Стандартів при ВІЛ-інфекції».

Стандарти медичної допомоги «ВІЛ-інфекція» включають у себе п’ять стандартів: профілактика поширення ВІЛ-інфекції; послуги з тестування на ВІЛ; надання підтримки з прихильності до АРТ та утримання в системі лікування; медичний нагляд за людьми, які живуть з ВІЛ; лікування ВІЛ-інфекції.

У їх основу лягли рекомендації ВООЗ і сучасні міжнародні практики до надання якісної комплексної медичної допомоги.

Стандарт 1. Профілактика поширення ВІЛ-інфекції

Стандарт визначає основні засади профілактики інфікування ВІЛ.

Нове в стандарті:

• ДКП за щоденним прийомом пропонується всім людям, які мають підвищений ризик інфікування ВІЛ, незалежно від статі, сексуальної орієнтації або сексуальної поведінки. ДКП за потребою всім цисгендерним чоловікам, трансґендерним людям і людям із різноманітною гендерною самоідентифікацією, стать яких при народженні було визначено як чоловічу і які не приймають екзогенні гормональні препарати на основі естрадіолу;
• при оцінці клінічних критеріїв для початку ДКП наявність результатів обстеження на ВГВ для схеми прийому за потребою не є обов’язковим, оскільки наявність ВГВ не є бар’єром до початку ДКП за потреби;
• обстеження перед початком ДКП розділені на обов’язкові та бажані;
• зазнала змін процедура проведення тестування під час використання ДКП на випадок виникнення надзвичайних ситуацій, які спричинені епідемією або іншою надзвичайною подією;
• оновлені рекомендації щодо кратності обстеження функції нирок, залежно від наявності супутніх захворювань та приналежності до різних вікових груп;
• при прийомі профілактики за щоденною схемою завершення використання ДКП можливе через 7 днів після останнього ймовірного контакту з ВІЛ та ін.

Стандарт 2. Послуги з тестування на ВІЛ (ПТВ)

Стандарт містить послідовний алгоритм ПТВ з обов’язковими критеріями якості, описує весь спектр послуг, які потрібно надавати разом із тестуванням на ВІЛ та базується на дотриманні п’яти принципів, рекомендованих ВООЗ: інформована згода; конфіденційність; консультування; забезпечення правильних результатів тестування; зв’язок зі службами догляду, лікування та підтримки ЛЖВ, лабораторією та іншими службами.

Нове в стандарті:

• описаний чіткий перелік ключових та уразливих груп населення щодо інфікування ВІЛ, критерії, за якими можна визначити до якої саме групи належить пацієнт та запропонувати тестування на ВІЛ;
• визначені методи оцінки потенційних ризиків інфікування ВІЛ у т.ч. для розроблення індивідуального комплексу профілактичних заходів із запобігання інфікування ВІЛ для кожного клієнта;
• наявний розширений перелік розладів здоров’я та особливостей ризикованої поведінки щодо інфікування ВІЛ, способу життя, за наявності яких доцільно надати ПТВ, а також кратність проведення ПТВ для кожного із них згідно з сучасними рекомендаціями ВООЗ;
• наведені загальні та спеціальні додаткові умови для надання ПТВ представникам кожної ключової та уразливої групи населення та ін.

Стандарт 3. Надання підтримки з прихильності до АРТ та утримання в системі лікування

Стандарт визначає, що прихильність до АРТ є одним із головних чинників досягнення вірусологічної супресії та попередження передачі ВІЛ, прогресування захворювання та смерті.

Нове в стандарті:

• представлено план інформування пацієнта щодо початку АРТ;
• фактори пов’язані з недостатньою прихильністю пацієнта до АРТ;
• заходи з підтримки прихильності в розрізі кожного фактору;
• методи моніторингу дотримання режиму лікування пацієнтом та ін.

Стандарт 4. Медичний нагляд за людьми, які живуть з ВІЛ

Стандарт передбачає організацію медичного нагляду за пацієнтами, який розпочинається з дати встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції, здійснюється систематично та триває протягом усього життя пацієнта.

Нове в стандарті:

• деталізовано обсяг і періодичність медичних оглядів людей, які живуть з ВІЛ, лабораторних, інструментальних обстежень та консультацій суміжних спеціалістів;
• визначено критерії проведення скринінгу на туберкульоз, депресію, криптокок та показання до призначення профілактики опортуністичних інфекцій;
• комплексні підходи, які забезпечать своєчасне виявлення ризиків та ознак прогресування захворювання, надання медичної допомоги й необхідної консультативної, психологічної й іншої підтримки та ін.

Стандарт 5. Лікування ВІЛ-інфекції

Стандарт передбачає регулювання питань щодо часу призначення АРТ, вибору сучасних режимів антиретровірусної терапії, визначення тактики при визначальних рівнях вірусного навантаження, виявленні резистентності ВІЛ чи наявності потреби переключення схеми терапії.

Нове в стандарті:

• визначено обсяг рекомендованих заходів при клінічному веденні пацієнтів при неефективності лікування;
• висвітлені основні види побічних реакцій при застосуванні АРВП, фактори ризику та коригувальні заходи;
• описані сучасні підходи до формування педіатричних схем АРТ залежно від віку та маси дитини;
• висвітлені питання взаємодії лікарських засобів, як між АРВП, так і з іншими препаратами та ін.

Детально ознайомитися з оновленими Стандартами медичної допомоги «ВІЛ-інфекція»