Безбар’єрність — це про кожного з нас: чому це питання не лише для архітекторів і чиновників

Ми звикли думати, що створення безбар’єрного середовища — це завдання для архітекторів, будівельників чи міських служб: поставили пандус — питання вирішено. Але безбар’єрність — це не лише про фізичний простір. Це про цінності, повагу і людяність, які ми демонструємо щодня.

Що таке безбар’єрність

Це коли людина не відчуває перешкод у доступі до послуг, інформації, можливостей і взаємодії з іншими — незалежно від того, має вона інвалідність, маленьку дитину чи старший вік.

Це не тільки про міське планування, а про наше щоденне ставлення одне до одного.

Безбар’єрність проявляється у тому:

як ви вітаєтесь із людиною на кріслі колісному;
як пояснили маршрут туристу, який не розуміє мови;
як провели заняття в школі, де в класі є дитина з аутизмом;
як подбали про те, щоб зробити інформацію на вашому сайті доступною для людей з порушеннями зору;
чи не засудили батька, який у декреті з дитиною.

Чому це важливо

Ми живемо в суспільстві, де спільна турбота створює безпеку, а байдужість — бар’єри. Будь-хто з нас може опинитися в ситуації вразливості — тимчасової чи постійної. Сьогодні поспішаємо, а завтра — можемо шкутильгати зі зламаною ногою і милицями на крутих сходах чи опинитися в іншій країні, не знаючи мови.

Що може зробити кожен із нас

Безбар’єрність починається з довіри і бажання розуміти, бачити, чути, один одного. Важливо:

помічати бар’єри у своєму середовищі: у школі, магазині, лікарні, громадському транспорті;
говорити з повагою — коректно вживати терміни, уникати образливих жартів;
думати про інклюзію під час розробки сайтів, створення інформаційних матеріалів;
слухати. Просто слухати людей із різним досвідом і не применшувати їхніх потреб;
не обов’язково бути експертом. Але можна бути уважною людиною.

Безбар’єрність — це культура поваги, що формується роками. І кожен із нас — частина цієї культури. Бо суспільство без бар’єрів — це суспільство для всіх нас.