Роль груп «Анонімні Алкоголіки» та «Анонімні Наркомани» у лікуванні залежностей: чому це працює

Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин (ПАР) становлять складну медико-соціальну проблему, що має значний вплив як на здоров’я окремої особи, так і на суспільство в цілому. Окрім синдрому залежності та безпосередньо ризику смерті внаслідок передозувань, вживання ПАР пов’язано із підвищеним ризиком інфікування ВІЛ, вірусними гепатитами B та C, соматичними захворюваннями та психічними розладами, підвищеними ризиками самогубства та шкодою для інших (насильство, аварії на дорогах), травмами тощо.

Рівний — рівному: як люди з залежностями підтримують одне одного на шляху до одужання

Одним із найпоширеніших у світі підходів до підтримки одужання (ресоціалізації) є участь у спільнотах «Анонімні Алкоголіки» (АА) та «Анонімні Наркомани» (АН), які працюють за принципом 12 кроків. Це програми взаємодопомоги, що об’єднують людей із подібним досвідом залежності, тобто надаються за принципом рівний — рівному. Групи проводять регулярні зустрічі, де обговорюють переживання, підтримують одне одного та навчаються жити без речовин, тверезими. Таким чином учасники поступово проходять етапи (так звані «Кроки») — від визнання проблеми до особистої трансформації. 

Поширеність груп взаємопідтримки у світі та в Україні

У 2019 році у світі налічувалося понад 2,1 млн осіб, які належать до товариства «Анонімні Алкоголіки». В Україні структура АА охоплювала 130 груп із загальною чисельністю близько 2000 учасників.

«Анонімні Наркомани» з’явилися у світі дещо пізніше і також утворили розгалужену мережу, яка щотижня організовує понад 58 000 зібрань у 131 країні (Donovan, 2013). В Україні товариство АН представлено 73 групами з 38 міст, котрі щотижня проводять близько 270 зустрічей.

Також зустрічі проводять спільноти родичів та близьких людей, які мають у своєму оточенні особу з залежністю від алкоголю, (групи Ал-Анон); підлітків, які зростають у сім’ях із проблемою залежності (Алатін); та «Військові Анонімні Алкоголіки України» — усі доступні в Україні.

Чому це працює

1. Соціальна підтримка — ключовий фактор. Людина відчуває, що вона не залишається сам на сам у боротьбі з залежністю.

2. Анонімність і прийняття без осуду — для багатьох це безпечний простір, де можна вільно виговоритися, очікуючи взаєморозуміння та поваги до сказаного., очікуючи взаєморозуміння та поваги до сказаного.

3. Економія грошей — групи AA й АН є безкоштовними. Це робить допомогу доступною навіть для фінансово вразливих груп.

Такий підхід дозволяє ефективно забезпечити континуум надання допомоги особам з розладами вживання ПАР та алкоголю.

Наукові дані про ефективність програм АА й АН

І хоча дехто сумнівається в ефективності 12-крокових програм, систематичний огляд і метааналіз (Kelly, Abry, Ferry & Humphreys, 2020), що охопив 27 досліджень та включав загалом понад 10 500 учасників, показав, що 12-крокові програми АА та АН продемонстрували не меншу ефективність, ніж інші методи немедикаментозного лікування, як-от когнітивно-поведінкова терапія (КПТ).

Крім того, було встановлено, що програми АА й АН потребують менше медичних витрат порівняно з іншими методами лікування залежності. Це робить їх особливо привабливими для системи охорони здоров’я в умовах обмежених ресурсів.

Дослідження, проведені безпосередньо спільнотами АА й АН, також демонструють втішні результати їхньої роботи. На питання, скільки саме триває період їхньої тверезості після початку відвідування груп взаємодопомоги, більшість респондентів відповідала «понад 1 рік» (Donovan, 2013).

Також один із найдетальніших оглядів досліджень (Kaskutas, 2009) систематизував дані за шістьма критеріями, які використовуються для підтвердження причинно-наслідкових зв’язків. П’ять із них (сила ефекту, дозозалежність, сталість, послідовність подій і наукова правдоподібність) мають переконливі підтвердження:

• учасники АА мають приблизно вдвічі вищі шанси залишатися тверезими, ніж ті, хто не долучався до груп;
• чим частіше людина відвідує зустрічі, тим вищі результати утримання від вживання; 
• утримання від вживання протягом певного часу зберігається навіть після вибуття з подібних груп; 
• участь в АА передує періодам утримання від алкоголю; 
• механізми програми відповідають науково обґрунтованим моделям зміни поведінки. 

Зважаючи на зазначене, національні галузеві стандарти з надання медичної допомоги особам з розладами вживання ПАР, що затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України (МОЗ України) від 13 січня 2025 року № 84 та наказом МОЗ України від 11 липня 2025 року № 1102, визначають групи взаємодопомоги, які працюють за принципом 12-крокових програм, ефективними в лікуванні залежності.

Медикам слід співпрацювати з групами взаємодопомоги АА/АН

Попри доведену ефективність, проведене Центром громадського здоров’я у серпні 2025 року опитування закладів охорони здоров’я, що надають допомогу людям із розладами, пов’язаними з вживанням ПАР, засвідчило що практична співпраця з групами 12-крокових програм залишається обмеженою — лише 25% закладів-респондентів повідомили про певну співпрацю, а 60% зазначило, що взагалі не знають про роботу таких груп у їхній області.

Хоча 12-крокові програми не є заміною професійної допомоги, вони можуть стати важливою частиною системи підтримки під час та після лікування або на шляху до нього.

Медичним спеціалістам, які надають послуги особам з залежністю амбулаторно або стаціонарно, варто встановити робочі взаємини з місцевими групами АА/АН, інформувати пацієнтів про них і рекомендувати долучатися до 12-крокових програм.

Перелік груп взаємодопомоги, доступних в Україні, є на офіційних сайтах за посиланнями: «Анонімні Алкоголіки в Україні» та «Анонімні Наркомани».