Вакцинація дітей: відповідаємо на популярні питання батьків

Шкільні коридори скоро наповняться дитячим сміхом, і щоб радість навчання не затьмарювали хвороби, батькам важливо вчасно зробити дітям необхідні щеплення від вакцинокерованих інфекцій. Центр громадського здоров’я поспілкувався з Євгенієм Гречухою, фахівцем з імунізації Бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні, на популярні теми щодо вакцинації дітей. Нижче ділимося відповідями експерта.

Чи можна вакцинувати дитину, коли в неї застуда?

Так, можна. Легка застуда, що супроводжується, наприклад, нежитем, невеликим кашлем або підвищенням температури до 38°C, не є протипоказанням.

Відповідно до національних клінічних настанов в Україні є тимчасові протипоказання до щеплень. Одне з них — температура тіла понад 38°C. У такому разі вакцинацію відкладають до одужання дитини.

Чи можна вакцинувати дітей із хронічними захворюваннями?

Так, можна. Хронічні хвороби не є протипоказанням до вакцинації. Навіть навпаки — діти з хронічними захворюваннями часто належать до пріоритетних груп для щеплень, оскільки тяжче переносять інфекційні хвороби.

Винятками є лише рідкісні випадки, наприклад, коли йдеться про застосування живих вакцин (приміром, щеплення від поліомієліту оральною поліомієлітною вакциною, від кору, паротиту та краснухи тощо) у людей з діагностованими імунодефіцитними станами. У таких ситуаціях рішення ухвалює лікар, оцінюючи стан пацієнта.

Якщо у дитини алергія на ліки або харчові продукти — можна її вакцинувати?

Так. Вакцинацію можна проводити у разі наявності алергії:

на побутові алергени (шерсть тварин, пил тощо);
на алергени рослинного походження (пилок дерев, трав та ін.);
на антибіотики;
на харчові продукти (молоко, яйця тощо);
у сімейному анамнезі.

Постійним протипоказанням до щеплень є тяжка алергічна реакція (анафілаксія) на попередню дозу вакцини. У такому разі фахівці розглядають питання щодо введення вакцини від того ж самого збудника, але з іншим складом.

Виняток — щеплення за життєвими показаннями (наприклад, профілактика сказу). Його можуть проводитися навіть за наявності ризиків.

Чи не ослабить вакцинація імунітет дитини, якщо вона часто хворіє?

Ні, не ослабить. Узагалі поняття «дитина, що часто хворіє» — не діагноз. Так, відповідно до міжнародної класифікації хвороб, такого діагнозу немає. Якщо дитина має кілька епізодів застуди чи ГРВІ на рік, це варіант норми й не означає, що імунітет «слабкий». Часті застуди зазвичай зумовлені зустріччю з новими для організму вірусами.

Водночас якщо дитина багаторазово переносить пневмонії, отити чи синусити протягом року, то лікар може запідозрити наявність імунодефіциту. Але навіть в такому разі діти потребують щеплень, бо саме вони перебувають у групі підвищеного ризику тяжкого перебігу інфекцій.

Чи безпечно робити дитині кілька щеплень одночасно, наприклад, одне — від дифтерії й правця, а друге — від поліомієліту?

Так, безпечно. Імунна система у кожної людини влаштована таким чином, що з народження здатна без проблем відповідати на десятки тисяч збудників одночасно, тому кілька вакцин за раз не становлять жодного ризику.

До того ж це зручніше для батьків і дітей: дитина отримує захист від низки хвороб за один візит.

Що робити батькам, якщо після щеплення у дитини з’явився біль у руці, підвищилася температура чи інші реакції?

Легкі побічні реакції після вакцинації — це нормально. Вони свідчать про те, що імунна система організму формує захист від інфекції. Найчастіше це біль, почервоніння або набряк у місці ін’єкції, підвищена температура (зазвичай не вище 38°C), легка втома або інші симптоми, схожі на застуду. Такі симптоми минають за кілька днів.

Допомогти дитині можна простими способами, як при застуді чи загальному нездужанні. Від млявості дайте дитині більше рідини, а за підвищення температури до 38°C — жарознижувальний засіб. Якщо ж болить місце щеплення, прикладіть холодний компрес (без надмірного охолодження).

Чи є у вакцинах мікродози алюмінію?

Деякі вакцини містять ад’юванти — речовини, що посилюють імунну відповідь. Так, завдяки цим речовинам організм виробляє більш ефективну відповідь на введений препарат і кращий захист від хвороби надалі. Серед ад’ювантів — солі алюмінію.

Історія використання солей алюмінію у вакцинах налічує майже 100 років — з 1926 року. Вони застосовуються у вакцинах проти дифтерії, кашлюку, правця, гепатиту B, пневмококу тощо. Кількість солей алюмінію у вакцинах дуже мала — зазвичай менш ніж 0,5 мг на дозу, що у десятки разів менше, ніж організм отримує щоденно з харчовими продуктами.