Володимир Курпіта: “Спільне бачення та узгоджені дії — основа розвитку доступних програм профілактики ВІЛ і підтримки людей, які живуть з ВІЛ”
Розвиток програм профілактики ВІЛ-інфекції та підтримки людей, які живуть з ВІЛ, обговорили фахівці Центру громадського здоров’я з представниками регіональних неурядових організацій під час робочої зустрічі в Києві.
У заході взяли участь представники Центру громадського здоров’я, Міністерства охорони здоров’я України, неурядових організацій, ключових спільнот, ЮНЕЙДС та Центрів контролю та профілактики захворювань США (CDC).
Зустріч стала майданчиком для обміну досвідом, відкритого діалогу та формування спільних підходів до роботи у 2027 році.
Генеральний директор Центру громадського здоров’я Володимир Курпіта окремо акцентував увагу на важливості врахування безпекових викликів, швидких змін умов роботи й залученні досвіду неурядових організацій при плануванні роботи на 2027 рік.
«Спільне бачення, узгоджені дії та врахування реальних потреб людей — основа для подальшого розвитку ефективних і доступних програм профілактики ВІЛ та догляду й підтримки людей, які живуть з ВІЛ. Важливо адаптувати всі програми й можливості саме до тих умов, у яких ми працюємо; готуватися до різних варіантів розвитку ситуації з тим, щоб забезпечувати своєчасне виявлення ВІЛ-інфекції та безперервність ВІЛ-послуг». При цьому Володимир Курпіта відзначив важливу роль неурядового сектору в розробці й реалізації таких програм.
.jpg)
генеральний директор Центру громадського здоров’я Володимир Курпіта
Від результатів — до спільних рішень
Учасники зустрічі проаналізували результати програм профілактики ВІЛ серед ключових груп та програм догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ.
Основними темами були: якість і аналіз даних, розвиток доступу до доконтактної профілактики ВІЛ (ДКП), інтеграція послуг у сфері ВІЛ та вірусних гепатитів, розвиток послуг для людей із розладами внаслідок вживання психоактивних речовин, підвищення компетентностей надавачів ВІЛ-послуг.
Окремо обговорили раннє виявлення ВІЛ-інфекції та необхідність посилення тестування, оскільки значна частина випадків ВІЛ продовжує виявлятися на пізніх стадіях.
Також учасники розглянули питання фінансового забезпечення програм, оновлення тарифів за надання ВІЛ-послуг та перегляду договорів із надавачами таких послуг для забезпечення безперервності допомоги.
Голос спільнот
Важливою частиною зустрічі стала панельна дискусія «Від потреб до рішень: як спільноти бачать розвиток програм профілактики та догляду і підтримки».
Представники ключових спільнот — людей, які вживають наркотики, секс-працівників, чоловіків, які мають секс із чоловіками, трансгендерних людей та людей, які живуть з ВІЛ, — розповіли про актуальні потреби та виклики.
Такий формат дає змогу перейти від оцінки результатів до спільного пошуку рішень і визначення пріоритетів на 2027 рік.
Зміни в міжнародній технічній допомозі
Про нові підходи до міжнародної підтримки розповіла заступниця директора CDC з програмних питань в Україні Наталія Подольчак. Вона зазначила, що нова стратегія США у сфері глобального здоров’я змінює архітектуру технічної допомоги та передбачає посилення спроможності національних систем.
«Ми розуміємо, що умови війни ускладнюють надання сервісів пацієнтам. Тому важливо продовжувати пошук ефективних моделей для забезпечення безперервності ВІЛ-послуг задля утримання епідемії ВІЛ під контролем».
.jpg)
заступниця директора CDC з програмних питань в Україні Наталія Подольчак
Наталія Подольчак закликала учасників зустрічі ділитися власним баченням викликів та пропонувати рішення, які варто врахувати під час подальшого планування. Водночас вона підтвердила продовження підтримки українських партнерів.
За підсумками зустрічі фахівці визначили ключові виклики реалізації програм та можливі шляхи їх подолання. Серед пріоритетів — посилення координації між державними установами, неурядовими організаціями, міжнародними партнерами та представниками спільнот.
Учасники домовилися продовжити спільну роботу над розвитком доступних та ефективних програм профілактики ВІЛ, догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ, з урахуванням безпекових викликів та реальних потреб людей.
