До уваги мандрівників: чим загрожує шистосомоз і як уберегтися

Шистосомоз — це гостра та хронічна паразитарна хвороба, яку спричиняють гельмінти роду шистосом (Schistosoma). Хвороба має серйозні наслідки для світового здоров’я та є частиною програм моніторингу ВООЗ.

Шистосомоз вважається однією із забутих тропічних захворювань, а за ступенем впливу недуга поступається лише малярії, як найбільш тяжкій паразитарній хворобі.

Шистосомоз поширений у тропічних і субтропічних районах, особливо в бідних громадах, які не мають доступу до безпечної питної води та належної санітарії.

Шистосоми широко поширені в Африці, Азії та Південній Америці. Зокрема, трапляються в певних регіонах Близького Сходу, країнах Карибського басейну, у т.ч. Домініканській Республіці, а також Бразилії, Індонезії та Філіппінах. Поширеність зростає у внутрішньому Китаї та Єгипті (в долині річки Ніл), а також на Корсиці. Карта поширення шистосомозу у світі.

З ростом екотуризму та подорожей «в глибинку» все більше мандрівників заражаються шистосомозом. Іноді в туристів розвивається тяжка гостра інфекція, що супроводжується незвичними проявами, включно з паралічем.

В Україні можуть бути лише завезені випадки захворювання, оскільки на території країни немає клімато-географічних та фауно-флористичних умов для формування місцевих біоценозів шистосомозу.

Механізми передавання

Шистосома — єдина трематода (клас паразитичних плоских червів), яка проникає в організм людини через шкіру під час контакту з прісною водою, у якій є личинки (церкарії) цих гельмінтів. Личинки проникають у шкіру людини впродовж декількох хвилин після контакту. Після проникнення вони мігрують через кровотік у печінку, де дозрівають до дорослих особин, які потім мігрують у їхнє кінцеве місце локалізації — у венах кишечника або судинному сплетінні сечостатевого тракту — і починають відкладати яйця. Тривалість життя дорослого гельмінта коливається від 3 до 7 років.

З виділених із сечею або фекаліями яєць гельмінта в прісній воді вилуплюються личинки, які проникають у прісноводних молюсків (равликів), де перетворюються в церкарії. У воду паразити потрапляють з інфікованих равликів.

Клінічні прояви

Є п’ять різновидів шистосом, які паразитують у людей. Збудники вражають судинну мережу шлунково-кишкового тракту або сечостатевої системи. Інкубаційний період становить у середньому 4–6 тижнів.

Більшість випадків мають безсимптомний або субклінічний перебіг. У перебігу хвороби виділяють гостру і хронічну стадії:

• Гостра фаза відповідає проникненню збудника в організм людини та його міграції. Її типові прояви не залежать від виду паразита, зазвичай це дерматити (висип або свербіж шкіри), які можуть з’явитися через кілька днів після зараження. Протягом 1–2 місяців можуть з’явитися лихоманка, озноб, нудота, болі в животі, діарея, нездужання й болі в м’язах.
• Прояви хронічної фази пов’язані з місцем специфічної локалізації дорослих гельмінтів — сечовий міхур або товста кишка. Найчастіше серед клінічних проявів виділяють біль у животі, діарею, появу крові у фекаліях або сечі. У пацієнтів, які хворіють тривалий час, можуть спостерігатися ураження печінки, нирок, легенів, безпліддя або рак сечового міхура. У дітей може виникати анемія, зупинка в рості та знижена здатність до навчання.

Причиною появи симптомів шистосомозів є реакція організму людини на яйця червів.

Діагностика

Шистосомози діагностують, виявляючи яйця паразитів у сечі або фекаліях пацієнта. Яйця шистосом виявляють у калі або сечі хворих людей через 1–3 місяці після зараження. Також ці хвороби можна підтвердити серологічними тестами, якщо в крові є антитіла до шистосом (на 3–6 тижні інвазії).

Найбільш ефективним засобом лікування шистосомозів є празиквантел.

Профілактика

Мандрівникам, які збираються відвідувати місцевості, де передається шистосомоз, варто взяти до уваги такі рекомендації:

• Не купайтеся в прісних водоймах — річках, озерах, ставках, каналах — де є ризик інфікуватися шистосомозом. Купатися в океані, морській воді та хлорованій воді у басейнах безпечно.
• Пийте безпечну воду, ви можете заразитися під час контакту через рот або губи. Воду для пиття варто спершу прокип’ятити протягом 1 хвилини або профільтрувати. Кип’ятіння води принаймні протягом 1 хвилини знищує шкідливих паразитів, бактерії і віруси.
• Воду для купання також треба кип’ятити протягом 1 хвилини, щоб убити церкарії.
• Енергійне висушування рушником після випадкового, нетривалого контакту з водою може допомогти запобігти проникненню паразитів у шкіру. Однак, не варто покладатися лише на це, щоби запобігти шистосомозу.

Людям, які контактували з потенційно забрудненою водою закордоном, після повернення з подорожі варто звернутися до свого лікаря для консультації та подальшої діагностики.