День пам’яті Чорнобильської трагедії. У чому небезпека радіації для здоров’я людини?

Після аварії на Чорнобильській АЕС минає 35 років. Радіаційна ситуація на забруднених територіях покращилася: більша частина радіоактивного цезію і стронцію, що вилетіли з жерла четвертого аварійного реактора, напіврозпалася. Та наслідки цієї глобальної ядерної катастрофи ми відчуваємо й досі.

У чому небезпека радіації для здоров’я людини

Радіація може впливати на організм людини на клітинному рівні. Так, вона може призводити як до загибелі, так і до модифікації клітин, у тому числі пошкодження ДНК. Ураження великої кількості клітин може призвести до дисфункції пошкодженого органу або навіть смерті.

Ранніми медичними наслідками зазвичай є опіки шкіри, облисіння, або порушення репродуктивної функції. Клітинні мутації, які впливають на подальший поділ клітини, у підсумку можуть спричинити онкологічні захворювання. Якщо змінам піддаються клітини, що несуть спадкову інформацію, це може спричинити генетичні порушення в майбутніх поколінь.

Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС

За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська аварія є глобальною ядерною катастрофою найвищого рівня.

За різними даними, в 1986–1987 роках у дезактивації території АЕС та прилеглої місцевості були задіяні від 200 000 до 900 000 людей. Загальну кількість евакуйованих із забруднених територій також оцінюють по-різному — від 135 000 до 350 000.

Середня ефективна доза зовнішнього опромінення учасників ліквідації наслідків аварії, за даними Національного наукового центру радіаційної медицини, в 1986–1987 роках складала 163,7 мЗв, а в 1988–1989-х — 45,8 мЗв. Мешканці Прип’яті під час евакуації отримали дози 11–19 мЗв.

Погіршення здоров’я як у ліквідаторів, так і потерпілих від наслідків аварії реєструють за всіма класами хвороб. За даними Центру медичної статистики, загальна смертність потерпілих унаслідок аварії зросла майже вдвічі — з 9,3 у 1990 році до 17,30 у 2019-му.

Окрім цього, безумовно погіршується демографічна ситуація. Частково показники дитячої смертності в забруднених районах були вищими за «чисті» райони. Експерти Національного наукового центру радіаційної медицини фіксують драматичне зростання захворюваності на рак щитоподібної залози в тих, хто був опромінений у дитячому віці (0–14 років).

Очевидна чітка тенденція до затримки фізичного розвитку у дітей із радіоактивно забруднених територій, а також погіршення соматичного і психічного здоров’я за всіма класами хвороб, зокрема, патологія щитоподібної залози, порушення регуляції з боку імунної, ендокринної й нервової систем.

Сьогодні ми маємо пам’ятати про недопустимість подібного лиха в майбутньому. Інвестиції в безпечніші альтернативні джерела електроенергії — це шлях, до якого ми маємо прагнути, аби не наражати на подібні ризики ні українців, ні решту світу.